ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23160/14 18.12.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс"
про стягнення 4 751,37 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 4 751,37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/23160/14 та призначено справу до розгляду на 02.12.2014 року.
01.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 02.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.10.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 02.12.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та довідку про заборгованість, якою засвідчено, що станом на 01.12.2014 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" становить 3 275,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено на 18.12.2014 року.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 18.12.2014 року представник позивача подав копії виписок з рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач здійснив оплату заборгованості, що є предметом даного спору 09.10.2014 року у розмірі 1000,00 грн. та 05.12.2014 року у розмірі 1000,00 грн.
У судове засідання 18.12.2014 року представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 18.12.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/23160/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 16, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
08.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки № 3757КИЕ (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах та в порядку, визначених цим Договору, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 2.2. Договору поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000).
Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 2.3. Договору).
Згідно з пунктом 4.2. Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2014 року. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах (пункт 8.1. Договору).
Із матеріалів справи не вбачається з'явлення будь-якою із сторін про своє небажання надалі продовжувати відносини, а тому строк дії Договору був продовжений на наступний рік на тих самих умовах.
На виконання умов Договору, позивач 28.04.2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 5 475,27 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10731 на суму 377.04 грн., видатковою накладною № 10730 на суму 5 098,20 грн., та довіреністю від 01.04.2014 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" Фещенко І.М. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг".
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" у розмірі 4 275,24 грн.
Зважаючи на вищенаведене. позивач просить суд стягнути з відповідача 4 275,24 грн. основної заборгованості за Договором, 94,05 грн. інфляційних нарахувань, 44,63 грн. три проценти річних, 337,45 грн. пені.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, запровадження у справі № 910/23160/14 в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн. основного боргу слід припинити, з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою договір № 3757КИЕ від 08.11.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною № 10731 від 28.04.2014 року на суму 377.04 грн. та видатковою накладною № 10730 від 28.04.2014 року на суму 5 098,20 грн., які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у виникла заборгованість перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" у розмірі 4 275,24 грн.
Водночас, як вбачається з копії виписок з рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач здійснив оплату заборгованості, що є предметом даного спору 09.10.2014 року у розмірі 1000,00 грн. та 05.12.2014 року у розмірі 1000,00 грн.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Оскільки, зобов'язання відповідача перед позивачем в частині оплати основної суми боргу у розмірі 1 000,00 грн. за отриманий від позивача товар згідно договору поставки № 3757КИЕ від 08.11.2013 року припинились 05.12.2014 року, то предмет спору в цій частині заявлених позовних вимог між сторонами у справі відсутній, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Таким чином, суд припиняє провадження по справі № 910/21184/14 в частині стягнення 1 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Разом з тим, як вбачається виписки з банківського рахунку позивача 09.10.2014 року відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 1 000,00 грн., що є предметом спору у даній справі до подання позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг".
Згідно з пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Зважаючи на вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заборгованість у розмірі 1 000,00 грн. була погашена відповідачем до порушення провадження у даній справі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" в частині стягнення 2 275,24 грн. заборгованості за отриманий від позивача товар, приймаючи до уваги факт часткової сплати відповідачем заборгованості, що є предметом даного спору, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" визнається судом таким, що підлягає задоволенню у розмірі 2 275,24 грн. заборгованості, що виникла за договором поставки № 3757КИЕ від 08.11.2013 року.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 94,05 грн. інфляційних нарахувань, 44,63 грн. три проценти річних, 337,45 грн. пені.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2. Договору, покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних у пункті 4.2. Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 337,45 грн., нарахованої за загальний період з 17.07.2014 року по 02.10.2014 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 44,63 грн.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" інфляційних нарахувань на загальну суму 94,05 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволено частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 16, код ЄДРПОУ 37923365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (52500, Дніпропетровськ обл., м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, код ЄДРПОУ 37029549) 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 24 коп. заборгованості, 44 (сорок чотири) грн. 63 коп. три проценти річних, 337 (триста тридцять сім) грн. 45 грн. пені, 94 (дев'яносто чотири) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 1 442 (одну тисячу чотириста сорок дві) грн. 25 коп. судового збору.
3. Припинити провадження у справі № 910/21184/14 в частині стягнення 1 000,00 грн. заборгованості.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.12.2014 року
Суддя С.В. Стасюк