Справа № 161/1762/14-к Провадження №11-кп/773/463/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:про повернення речових доказів Доповідач: ОСОБА_2
25 грудня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у дистанційному режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 14 листопада 2014 року про повернення речових доказів останньому,
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2014 року ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України на 7 років позбавлення волі.
04.07.2014 року до апеляційного суду Волинської області надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій останній вказує, що суд при ухваленні вироку не вирішив питання про долю речових доказів в даному кримінальному провадженні, зокрема не конкретизував всіх речей, які підлягали поверненню.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2014 року вирок щодо ОСОБА_8 залишено без зміни й рекомендовано суду першої інстанції в порядку ч. 2 ст. 404, п. 14 ст. 537 КПК України під час виконання вироку вирішити питання в частині речових доказів.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13 листопада 2014 року заяву ОСОБА_8 було задоволено й ухвалено повернути останньому вилучені під час досудового розслідування речі, які в даному кримінальному провадженні були визнані речовими доказами.
У поданій апеляційній скарзі, не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_8 вказує, що суд не зазначив механізм повернення належних йому речей, які були визнані під час досудового розслідування речовими доказами, а також не вирішив долю усіх вказаним ним в заяві речей, зокрема - камери спостереження та мобільного телефону.
Просить ухвалу суду скасувати, винести своє рішення, яким усунути вказані недоліки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, засудженого та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу і в судових дебатах просили її задовольнити, прокурора, який заперечив останню та просив залишити ухвалу суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Твердження ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що суд в своїй ухвалі не вирішив долю усіх належних йому речей, які були визнані постановою слідчого від 09 січня 2014 року в якості речових доказів (т. 1 а.с. кр. пр. 200) й підлягали поверненню, зокрема камери спостереження та мобільного телефону, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки їх долю було вирішено ще вироком Луцького міськрайонного суду від 21.05.2014 року щодо ОСОБА_8 , де в резолютивній частині вироку було зазначено вказівку про повернення останніх обвинуваченому.
Посилання ж ОСОБА_8 про те, що в ухвалі не зазначено механізм та строки повернення йому речових доказів, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100, п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, вирішує питання лише про долю речових доказів і документів, а питання механізму та строків повернення речових доказів регулюється Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом від 27.08.2010 року №51/401/649/471/23/125, а також Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104 й не потребує додаткового роз'яснення в судовому рішенні.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали з мотивів наведених в апеляційній скарзі засудженого, а тому, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2014 року про повернення речових доказів ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий:
Судді: