Справа № 157/685/14-к Провадження №11-кп/773/468/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
24 грудня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 ,-
За даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працевлаштований, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимий:
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного йому основного покарання, з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Початок строку відбування покарання з випробуванням постановлено рахувати з дня проголошення вироку.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації 10937,29 гривень та на користь фінансового управління Камінь-Каширської районної державної адміністрації 3258,47 гривень у відшкодування понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 5005,50 гривень в рахунок відшкодування понесених витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого у кримінальному провадженні.
Цивільний позов ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 03 січня 2014 року, близько 24 год. в порушення п.п.1.2., 2.3 «б», 11.3, 12.1., 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки «ВАЗ-2101», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі О 030430 (Щитинь-Черче-Бузаки) зі сторони с. Бузаки Камінь-Каширського району Волинської області, на 14 км +250 м, що поблизу с. Мостище Камінь-Каширського району Волинської області, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх запобігання на даній ділянці дорозі, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які рухались на зустріч по зустрічній смузі руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №22 від 30.01.2014 року, отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров'я терміном більше як 21 день, а потерпілий ОСОБА_9 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи №23 від 30.01.2014 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку докази, які є сумнівними, а докази, що виправдовують обвинуваченого судом не враховані. Заперечує керування транспортного засобу ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння, що призвело до відмови у застосуванні до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2014 році».
Вважає необгрунтованим стягнення в користь потерпілого ОСОБА_9 витрат, пов'язаних з оплатою допомоги представникові - адвокату ОСОБА_11 в сумі 5005,5 грн., що є надто завищеним і не відповідає засадам розумності та справедливості.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким виключити як обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, пом'якшити призначене покарання, відмінивши додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобам, зменшити суму судових витрат, стягнених за надання правової допомоги представнику потерпілого, та закрити кримінальне провадження на підставі закону про амністію.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які подану апеляційну скаргу підтримали з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечив проти апеляції, і просив вирок залишити без змін, перевіривши її доводи, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги та пояснень обвинуваченого, даних у судовому засіданні, хоч захисник ОСОБА_8 в своїй апеляції в інтересах обвинуваченого не просить винести виправдувальний вирок, однак оспорює фактичні обставини справи, вказує на відсутність вини ОСОБА_7 та винність у скоєнні ДТП потерпілих, тобто заперечує порушення правил дорожнього руху водієм. Крім того, заперечує і наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Належність та допустимість доказів, досліджених у суді першої інстанції, ніким не оспорюється.
Доводи, наведені у апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції. Їм дана правильна юридична оцінка і вони спростовані іншими доказами у кримінальному провадженні.
Наявність в діях ОСОБА_7 ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується показаннями свідків, потерпілих, висновками експертів та іншими письмовими доказами, які є належними та допустимими.
Обґрунтовуючи відсутність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі стверджує, що потерпілі йшли по центру дороги і зміщувалися вправо по ходу свого руху, чим порушили правила дорожнього руху, рухалися на автомобіль, яким керував ОСОБА_7 , крім того потерпілі несподівано з'явилися в полі зору водія, про що свідчить первинний контакт потерпілих із легковим автомобілем.
Спростовуючи такі твердження захисника, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до огляду місця події від 03 січня 2014 року, дорога в плані та повздовжньому профілі є горизонтальною, потерпілі бачили його задовго до наїзду, що суперечить доводам захисника про раптовий вихід пішоходів на проїзну частину.
Суд враховує, що ділянка дороги в місці наїзду, не містить тротуару чи узбіччя, відведеного для пішоходів, що обумовлює рух пішоходів по проїзній частині.
Крім того, з появою автомобіля, що рухався назустріч, потерпілі почали сходити з проїзної частини та рухалися якомога правіше аж до здійснення на них наїзду.
Суд не вбачає порушення правил дорожнього руху ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , що призвели до дорожньо-транспортної пригоди.
В своїй апеляції захисник вказує, що водій ОСОБА_7 здійснював об'їзд вибоїн на автошляху, через що скерував свій автомобіль на зустрічну смугу руху, де відбувся наїзд на пішоходів, таким чином виправдовуючи обвинуваченого у порушенні правил дорожнього руху.
Згідно п.11.3 ПДР на дорогах із двохстороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Відповідно до п.1.10 ПДР перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Як вбачається із апеляційної скарги та показань обвинуваченого ОСОБА_7 , на смузі його руху перешкоди були відсутні, що свідчить, що обгону та об'їзду перешкод обвинувачений не здійснював. Інших підстав, дозволених для виїзду поза населеним пунктом на зустрічну смугу руху, Правилами дорожнього руху не передбачено.
За таких обставин, оцінюючи докази, які були досліджені в суді першої інстанції, в їх сукупності вказують на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_7 , що виразилися у порушенні п.п.1.2, 2.3 «б», 11.3, 12.1, 12.2, 12.3 ПДР із наслідками, що настали.
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорт, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання, судом було дотримано даних вимог закону.
При перевірці вироку в частині призначеного покарання за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу, що судом враховано обставини, на які посилається апелянт.
Так, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним і відноситься до категорії тяжких, і визнав необхідність та достатність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, визначивши строк ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України. Врахував обставини, що позитивно його характеризують, зокрема, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, крім того хоча й не викликав карету швидкої допомоги для потерпілих, проте вжив заходів, спрямованих для надання медичної допомоги, внаслідок яких потерпілі були доставлені у лікарню, забезпечив останніх необхідними медикаментами та частково відшкодував їм шкоду, врахував думку потерпілих, які не наполягали на реальній мірі покарання, та прийшов до обгрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства.
Незважаючи на дані, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни вироку в частині призначення додаткового покарання.
Суд враховує, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого потерпіло двоє осіб, грубо порушив правила дорожнього руху, виїхавши на зустрічну смугу руху, своєї вини у вчиненому не визнав, а тому апеляційний суд вважає необхідним для виправлення обвинуваченого призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на визначений судом першої інстанції строк.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 вірну міру покарання у виді позбавлення волі на певний строк із позбавленням права керування транспортними засобами та звільнив від відбування основного покарання з іспитовим строком.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо задоволення стягнення на користь потерпілого ОСОБА_9 витрат, пов'язаних із оплатою допомоги представникові - адвокату ОСОБА_11 в сумі 5005, 59 грн..
Зазначені витрати, які поніс потерпілий підтверджуються актом здачі-прийомки наданих послуг від 14 жовтня 2014 року та не суперечать чинному законодавству, яке регулює оплату праці адвоката.
Доводи апелянта щодо недостовірності висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 є слушними.
Згідно п.п.2.9, 3.22 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2009 року №400/666 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, уповноважена особа Державтоінспекції МВС забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення; висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, огляд ОСОБА_7 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння проводився о 12.30 годин 03.01.2014 року, тобто через 12 годин 30 хвилин після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Результати такого огляду не можуть братися до уваги судом та вважаються недійсними, так як були отриманні з порушенням правил визначення стану сп'яніння.
Інших письмових доказів, що підтверджували б перебування обвинуваченого під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння досудовим слідством та у судовому засіданні здобуто не було.
Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, вирок Камінь-Каширського районного суду від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 слід змінити та виключити обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_7 подав до суду клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 та п.«г» ч.2 ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році».
ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.286 КК України, тобто за злочин, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності.
Зазначених у ст.8 підстав для незастосування вказаного Закону немає.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 має малолітню дитину - сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і він не позбавлений щодо нього батьківських прав.
Тому ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування призначеного вироком Кмінь-Каширського районного суду від 15 жовтня 2014 року покарання у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», апеляційний суд Волинської області, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Виключити із вироку обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
В решті вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, призначеного вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: