Справа № 161/11175/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М.
Провадження № 22-ц/773/1835/14 Категорія: 54 Доповідач: Мудренко Л. І.
18 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л. І.,
суддів - Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,
при секретарі - Лимар Р.С.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Хохлова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2014 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі по тексту - ДП «Волиньстандартметрологія») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовані тим, що працював у відповідача на посаді начальника метрологічного центру і 17 червня 2014 року на підставі наказу № 54-к був звільнений з роботи у зв'язку з скороченням посади (штатної чисельності працівників). Звільнення вважав незаконним, оскільки у відповідача не відбулися зміни в організації виробництва і праці. Крім того, його належним чином не попередили про наступне вивільнення, не було запропоновано усіх вакантних посад та не враховано його переважного права на залишення на роботі. Незаконним звільненням відповідач завдав йому моральних страждань, пов'язаних з втратою роботи. Враховуючи наведені обставини, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2014 року позов частково задоволено. Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника метрологічного центру ДП «Волиньстандартметрологія», стягнути з ДП «Волиньстандартметрологія» в користь ОСОБА_1 26376 (двадцять шість тисяч триста сімдесят шість) грн 96 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000 (одну тисячу) грн у відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ДП «Волиньстандартметрологія» подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача Хохлов В. О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача ДП «Волиньстандартметрологія» на посаді начальника метрологічного центру і наказом № 54-к від 17 червня 2014 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку із скороченням посади (штатної чисельності працівників) (а.с. 8).
Та обставина, що у відповідача відбулися зміни в організаційній структурі та штатному розписі підтверджено наказом № 58 від 28 березня 2014 року «Про зміни в організаційній структурі та штатному розписі ДП «Волиньстандартметрологія», яким відновлено дію наказу № 29 від 18 лютого 2014 року «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису ДП «Волиньстандартметрологія» (а.с. 11, 13), внаслідок чого посада начальника метрологічного центру, яку займав позивач, скорочена. Також 06 лютого 2014 року генеральним директором підприємства визначено структуру та чисельність підприємства на підставі затвердженого штатного розпису, який вводиться в дію з 16 червня 2014 року, відповідно якого відсутня посада начальника метрологічного центру (а.с. 109-117).
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що вищезазначеними доказами підтверджуються наявність змін в організації виробництва і праці ДП ««Волиньстандартметрологія», внаслідок яких посада начальника метрологічного центру, яку займав позивач, скорочена.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивiльнення працiвникiв персонально попереджають не пiзнiше нiж за два мiсяцi. При вивiльненнi працiвникiв у випадках змiн в органiзацiї виробництва i працi враховується переважне право на залишення на роботi, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звiльнення у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi власник або уповноважений ним орган пропонує працiвниковi iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї. При вiдсутностi роботи за вiдповiдною професiєю чи спецiальнiстю, а також у разi вiдмови працiвника вiд переведення на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї працiвник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятостi або працевлаштовується самостiйно.
Судом встановлено, що позивач був ознайомлений з наказом від 28 березня 2014 року «Про зміни в організаційній структурі та штатному розписі ДП «Волиньстандартметрологія» (а.с. 108 зворот). 10 квітня 2014 року позивача повідомлено про наступне вивільнення, однак останній відмовився отримати таке повідомлення, про що був складений відповідний акт (а.с. 19-20).
Про зміни в організаційній структурі підприємства та штатному розписі було повідомлено профспілковий комітет підприємства (а.с. 15).
Крім того, профком підприємства дав згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням посади начальника метрологічного центру та його відмовою від працевлаштування на посаду техніка (а.с.18).
Судом встановлено, що штатним розписом, затвердженим генеральним директором 06 лютого 2014 року, який вводився в дію з 16 червня 2014 року, передбачено введення нових посад, а саме: заступник генерального директора з адміністративних і господарських питань, спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції, начальник групи по ремонту засобів вимірювальної техніки та ще чотири техніки різних секторів. Дана обставина не заперечувалася сторонами по справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджено представником відповідача в суді апеляційної інстанції, позивачу одночасно із попередженням про наступне звільнення з роботи 10 квітня 2014 року відповідачем не було запропоновано із наявних жодної вакантної посади. Лише 11 червня 2014 року роботодавцем було запропоновано позивачу одну із цих вакантних посад - це технік сектору метрологічного моніторингу відділу з питань атестації вимірювальних лабораторій та обробки результатів метрологічної діяльності, з якою йому потрібно було визначитися до 15 червня 2014 року (а.с. 17).
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог так як позивач в позовній заяві не посилався на не запропоновану йому відповідачем посаду начальника групи по ремонту засобів вимірювальної техніки, оскільки цей факт було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про неможливість запропонувати позивачу посаду заступника генерального директора з адміністративних і господарських питань у зв'язку з тим, що відповідач подав уповноваженому органу управління клопотання про призначення на вказану посаду іншої особи, оскільки подання уповноваженому органу управління клопотання про призначення на посаду не є тотожним призначенню на посаду та свідчить про вакантність зазначеної посади і вказане клопотання було подано лише 21 травня 2014 року.
Вищенаведене свідчить про те, що відповідачем під час проведення процедури звільнення позивача, не був повністю дотриманий порядок звільнення, зокрема не запропоновано в повному об'ємі переведення на іншу роботу одночасно з попередженням про звiльнення у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва, як те передбачено ст. 49-2 КЗпП України, не надано весь список наявних вакантних місць на підприємстві, що не дало йому змоги з урахуванням його освітньо-кваліфікаційного та професійного рівня (позивач має повну вищу технічну освіту, досвід організаційно-управлінської роботи, працював у відповідача на керівній посаді, неодноразово був нагороджений за багаторічну працю, високий професіоналізм, особистий внесок у реалізацію державної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації) самостійно прийняти чи відмовитися від запропонованої посади.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністрацією підприємства була порушена одна із гарантій законних інтересів працівника при розірванні трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що дає підстави вважати про незаконність звільнення позивача із займаної посади.
Судом першої інстанції правильно, з дотриманням вимог ст. 235 КЗпП України, вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 червня по 29 жовтня 2014 року, що становить 26 376 грн. 96 коп.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн, суд врахував характер та спосіб її заподіяння, тривалість часу, протягом якого порушені права не були поновлені, а також ту обставину, що задоволення позову про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяних моральних страждань.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: