Справа № 159/5413/14-к Провадження №11-кп/773/466/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
його захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №11-кп/773/466/14 за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартинівка Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, водія ТзОВ «Унідор-Сервіс», несудимого, який
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо протягом 1 року 6 місяців іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися до неї на реєстрацію.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 786 грн. 24 коп.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ТзОВ "Унідор Сервіс" про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження апеляційний суд, -
ОСОБА_11 визнаний винним в тім, що працюючи водієм ТзОВ «Унідор Сервіс», близько 13 год. 30 хв. 13 червня 2014 року, на вул. 40 років Перемоги поблизу будинку №13 в м. Ковелі Волинської області при проведенні ремонту дорожнього покриття автомашиною марки «Scania» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 «Savalco-SR 800», здійснюючи рух заднім ходом, в порушення п. 2.3(б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконався в безпечності такого маневру для інших учасників руху, при відсутності достатнього огляду не звернувся за допомогою до інших осіб, неправильно оцінив дорожню обстановку, не помітив ОСОБА_12 , 1929 року народження, яка перетинала проїжджу частину вулиці позаду його транспортного засобу. Внаслідок цього вчинив наїзд на ОСОБА_12 , заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів кісток лівої нижньої кінцівки з наступною її частковою ампутацією, обширні забої та рани верхньої лівої кінцівки з розвитком травматичного шоку.
Адвокат ОСОБА_9 в інтересах потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_10 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_12 без проведення лабораторних гістологічних досліджень фрагментів її кісток, склепіння черепа, що привело до неправильного визначення ступеня тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень. Наполягає на тому, що смерть потерпілої настала саме в результаті наїзду на неї автомобіля обвинуваченого.
Вважає, що суд відмовив в задоволенні заявленого потерпілим цивільного позову в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України та 23 ЦПК України.
Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання, у відповідності з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та задовольнити цивільний позов ОСОБА_10 до ТзОВ «Унідор Сервіс» в повному об'ємі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть справи і доводи апеляції, представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 , який її підтримав, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечили проти неї, міркування прокурора про законність винесеного вироку і залишення його без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.
Порушення ОСОБА_7 п. 2.3(б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, що знаходилося в прямому причинному зв'язку з травмуванням ОСОБА_12 стверджується зібраними по справі доказами і ніким не оспорюються.
Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи, проведеної у відповідності з ст. 101, 102 КПК України, в результаті вчиненої ОСОБА_7
дорожньо-транспортної події, ОСОБА_12 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів лівої та правої стегнових кісток, скальповану рану лівої гомілки, що ускладнились травматичним шоком та наступною ампутацією однієї з нижніх кінцівок.
А смерть ОСОБА_12 настала через 8 днів після поступлення її в лікарню в результаті хронічної ішемічної хвороби серця з дифузним кардіосклерозом та розвитком легенево-серцевої недостатності.
Враховуючи даний висновок судмедекспертизи, суд вірно не взяв до уваги довідку лікаря-травматолога про смерть потерпілої в результаті травми, отриманої в ДТП.
Будь-яких доказів того, що вищевказані наслідки настали саме в результаті протиправних дій обвинуваченого, по справі не зібрано. Тому суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинили заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_7 судом призначено покарання у відповідності з вимогами ст. 50, 65 КК України, з врахуванням як того, що ним вчинено тяжкий злочин, так і відсутності обтяжуючих покарання обставин. При цьому судом враховано характер вчиненого злочину, особу винного, який характеризується виключно позитивно, раніше не притягався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності.
Взято до уваги і ряд пом'якшуючих обставин: у вчиненому ОСОБА_7 признався і розкаявся, добровільно відшкодував заподіяні його протиправними діями збитки - оплативши лікування потерпілої.
Враховано думку і представника потерпілої, який не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_7 . Тому суд призначив обвинуваченому покарання мінімальне, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, одночасно прийшовши до висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання з випробуванням. Підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання надто м'яким колегія суддів не знаходить.
Згідно ст. 60, 119 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог, при цьому доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких виник спір. А позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Позивач ОСОБА_10 - син потерпілої ОСОБА_12 , пред'являючи позов до роботодавця ОСОБА_7 - ТзОВ «Унідор Сервіс» про відшкодування завданої травмуванням і смертю даної потерпілої моральної шкоди, не навів будь-яких доказів в підтвердження заподіяння йому такої шкоди, не вказав, в чому для нього полягає шкода, в тім числі в результаті травмування потерпілої. Не зазначив, якими критеріями керувався, визначаючи її саме в розмірі 250 тисяч грн.
Обов'язковими умовами для відшкодування шкоди в силу ст. 1166, 1167 ЦПК України є винні дії заподіювача шкоди та прямий причинний зв'язок між цими діями і наслідками. В цьому випадку згідно ст. 1172 ЦК України працедавець - юридична особа відшкодовує шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов'язків.
Ні органами досудового слідства, ні судом не встановлений прямий причинний зв'язок між порушенням ОСОБА_7 під час виконання трудових обов'язків Правил дорожнього руху України і смертю потерпілої ОСОБА_12 . Не представлено доказів цього і потерпілим - цивільним позивачем. Більш того, подаючи позов, він не вказав в позовній заяві в чому полягає завдана йому моральна шкода. Тому суд підставно відмовив в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ТзОВ «Унідор Сервіс».
Винесений судом першої інстанції вирок відповідає вимогам ст. 373, 374 КПК України, підстав для його скасування або зміни не знайдено.
Керуючись, ст. 404-405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців.
Головуючий суддя:
Судді: