Справа № 167/1351/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Хитрик Р.І.
Провадження № 22-ц/773/1893/14 Категорія: 19 Доповідач: Матвійчук Л. В.
16 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Осіпука В. В., Мудренко Л. І.,
при секретарі - Лимар Р. С.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду від 07 листопада 2014 року,
Рішенням Рожищенського районного суду від 07 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просив рішення суду скасувати та провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2013 року відповідач підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 позики в розмірі 40000 грн. та 4500 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування позикою. На день звернення з позовом до суду сума позики відповідачем не повернута. Сума процентів за користування позикою за період з грудня 2012 року по вересень 2014 року становить 20 500 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей та укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
З пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що в жовтні 2012 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 40000 грн. та зобов'язувався сплачувати проценти за користування позикою в розмірі 1000 грн. щомісячно. Вимогу позивача повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування позикою відповідач не виконав. Крім того, відповідач визнав позовні вимоги та не заперечує повернути вказані кошти, лише зазначає що не отримував в борг у позивача 5000 доларів. Проте спір відносно боргових зобов'язань, які виникли між сторонами на суму 5000 доларів вирішений судом 17 вересня 2014 року.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Враховуючи, що відповідач визнав факт укладення договору позики між сторонами по справі, а тому ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог закону. Разом з тим наданий до матеріалів справи акт про уточнення суму боргу свідчить про наявність боргу відповідача перед позивачем, що випливає з договору позики та відповідач не заперечує проти повернення боргу.
Відповідач борг на час ухвалення судового рішення позивачу не повернув, а тому суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, обґрунтовано задовольнив позов.
Доводи апелянта про безпідставність позовних вимог спростовуються його ж поясненнями, наданими в судовому засіданні апеляційного суду про визнання боргу перед ОСОБА_1, який виник у зв'язку з невиконанням укладеного між сторонами договору позики.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України. колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рожищенського районного суду від 07 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді