Справа № 154/2249/13-ц Провадження № 22-ц/773/1757/14 Головуючий у 1 інстанції: Канівець Л.Ф.
Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.
17 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Данилюк В.А.,
суддів Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,
при секретарі Захарової Н.А.,
з участю представника позивача Мельник В.М.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 22 квітня 2014 року,
Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами.
17 січня 2008 року Акціонерний Банк «Брокбізнесбанк» відповідно до умов кредитного договору № 15/08 надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 17730 долари США під 12 .5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 16 січня 2013 року для придбання автомобіля CHERRY TIGGO 2008 року.
Для забезпечення виконання даного зобов'язання 17 січня 2011 року було укладено договір застави автотранспорту між ОСОБА_2 та Акціонерним Банком «Брокбізнесбанк».
Також було укладено договір поруки № 15/08 від 17 січня 2008 року між ОСОБА_3 та банком.
З часу отримання позики відповідачами частково вона сплачена та нараховані відсотки за користування нею. З березня 2009 року по даний час відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 належним чином не виконують зобов'язання за кредитним договором.
Станом на 18 червня 2013 року заборгованість відповідачів за кредитом становить 193856.96 грн.,з яких, прострочений основний борг - 101357.23 грн., прострочені відсотки в сумі 28967.75 грн., пеня 63531 грн. 98 коп.
Просять суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» борг за кредитним договором в сумі 193856,96 грн. та 1938,57 грн. суму сплаченого судового збору.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2014 року позов в даній справі задоволено.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» 193856 ( сто дев'яносто три тисячі вісімсот п'ятдесят шість ) грн. 96 коп. заборгованості за кредитним договором та 1938 грн. 57 коп. судового збору .
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 2014 року рішення Володимир-Волинського міського суду від 22 квітня 2014 року в даній справі залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 червня 2014 року в частині позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення неустойки скасовано і у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині суми заборгованості, що стосується неустойки.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що стосуються стягнення неустойки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Судом встановлено, що 17 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 17730 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% на рік з кінцевим терміном повернення до 16 січня 2013 року.
На забезпечення виконання цього зобов'язання 17 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.
Як установлено судом, пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за Кредитним договором та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк має право нараховувати неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки, що визначена в пункті 1.1. Договору, від суми простроченої заборгованості.
Позичальник, як і поручитель, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували, допустили заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 18 червня 2013 року склала 193856 грн. 96 коп., з яких прострочений основний борг 101357 грн. 23 коп., прострочені відсотки в розмірі 28967 грн. 75 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів 63531 грн. 98 коп. Із вказаного рахунку вбачається, що пеня банком нарахована за період з 2009 року по 2013 рік, тобто понад один рік.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення неустойки в сумі 63531,98, суд першої інстанції повністю задоволив у цій частині позовні вимоги, стягнувши пеню за період з 2009 року по 2013 рік.
Однак з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки він зроблений у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Так відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 під час ухвалення рішення суд вирішує, яка правова норма підлягає застосуванню.
Так згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штраф, пеня). За правилами цієї норми період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня після 16 січня 2013 року, а до суду він звернувся лише 17 липня 2013 року, то пеня підлягала стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.
Відповідно до розрахунку, наданого представником позивача, пеня за зазначений період становитиме 17728 грн.66 коп.
Стягнувши пеню за весь час прострочення, починаючи з 10 березня 2009 року, суд неправильно застосував норму пункту першого частини другої статті 258 ЦК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що через порушення норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені слід змінити, стягнувши неустойку за період з 17 липня 2012 року по 17 липня 2013 року відповідно до наданого розрахунку.
На підставі ст.ст.203, 204, 236, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 22 квітня 2014 року в даній справі в частині стягнення неустойки змінити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно 17728 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 66 коп. пені.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: