Справа № 161/10323/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В.
Провадження № 22-ц/773/1916/14 Категорія: 50 Доповідач: Овсієнко А. А.
18 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Овсієнкa А. А.,
суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Веремчук Л.М.,
при секретарі Черняк О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2014 року,
встановила:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 червня 2014 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.
Частково не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив змінити дане судове рішення, стягнувши з нього аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Представник позивача, відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином та своєчасно були повідомлені про дату, час та місце його проведення, доказів на підтвердження поважності причин неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегією суддів визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи здійснювати за їх відсутності.
В ході апеляційного розгляду справи позивач просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей, які проживають разом з позивачем і перебувають на її утриманні, хоча має таку можливість. А тому, встановивши, що відповідач являється працездатною особою, має постійний і систематичний дохід у вигляді заробітної плати, і при цьому врахувавши передбачені ст.182 СК України обставини, суд визначив аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно та всебічно встановлених обставинах справи, відповідних їм нормах матеріального права, а тому з ними погоджується і колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено і це об'єктивно підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.8, 9), що сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні, тоді як відповідач участі у вихованні дітей не приймає, матеріально їм не допомагає (а.с.10).
Згідно з ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач проходить службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, має регулярний постійний дохід у вигляді заробітної плати в розмірі понад дві тисячі грн. щомісячно (а.с.33).
Встановлено також, що відповідач не має на утриманні непрацездатних дружини, батьків, чи інших, окрім спільних з позивачем, неповнолітніх дітей.
Заробітна плата позивача становить 827 - 1482 грн. на місяць, що об'єктивно підтверджується довідкою про її доходи (а.с.15).
Крім того, відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно визначення, даного у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць, зокрема: для дитини віком до 6 років становить 1032 грн., а віком - від 6 до 18 років - 1286 грн.
При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції взято до уваги всі зазначені вище обставини в їх сукупності, і тому з урахуванням необхідності забезпечення обома батьками утримання дітей на рівні визначеного законом прожиткового мінімуму, обґрунтовано визначено розмір аліментів у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що на думку колегії суддів повністю відповідає положенням ст.ст.182, 183 СК України.
При цьому, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин, які впливають на розмір аліментів, зокрема, щодо специфіки його роботи, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому розмір присуджених аліментів є перебільшеним, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ч.ч.7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей, а тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Доводи відповідача про сплату ним кредиту не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з наданого позивачем письмового попередження, адресованого банком відповідачу, станом на 09 жовтня 2014 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 24789 грн. 35 коп., яка зростає внаслідок несплати ним чергових платежів. Крім того, всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту погашення ним кредиту.
Таким чином, наведені вище доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
А тому, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають встановленим обставинам справи, а отже підстави для його зміни відсутні.
За таких обставин апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді