Справа № 168/1018/14
Пр.№ 2/168/291/14 08.12.2014 р.
22.12.2014року Старовижівський районний суд Волинської області
В складі : головуючої судді -Кошелюк Л.О
при секретарі - Сулеві Н.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1 у присутності її дочки - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням ,
Позивач ОСОБА_1 покликається на те, що є власником житлового будинку у АДРЕСА_1, у якому зареєстрований відповідач ОСОБА_3 зі своєю сім"єю. З жовтня 2005 року відповідачі у смт. Стара Вижівка, де винаймають квартиру. Крім цього, дружина відповідача має власний будинок у с. Любохини по вул. Василя Коржана.
Просить визнати їх такими, що втратили право користування цим будинком, оскільки участі у його ремонті та оплаті послуг не беруть.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з наведених підстав. Пояснила, що протягом останніх 9 років проживає одиноко . Відповідачі ніякої допомоги не надають. А вона за станом здоров"я її потребує. Тому хоче подарувати своє житло дочці, яка протягом того часу постійно доглядає її. Чого не може зробити у зв"язку з реєстрацією у спірному житлі відповідачів.
Разом з тим, не заперечує щодо відшкодування синові його частки.
Відповідачі ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6 у судове засідання не з"явилися . Попередньо подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності. А ОСОБА_5 про це заявила у телефонному режимі.
Відповідач ОСОБА_3 з позовом погодився частково і пояснив,що,дійсно, у серпні 2005 року з сім"єю переїхав до матері у її будинок. А в жовтні того ж року вибули у Стару Вижівку, де проживають по даний час, винаймаючи житло. Ствердив, що у спірному будинку проживав попередньо з часу народження до осені 1999 року. Вважає,що має частку у майні.
Заслухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відповідності зі ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
А ст. 405 ч.2 ЦК України зазначено , що член сім"ї власника житла втрачає таке право у разі відсутності члена сім"ї без поважної причини понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Позивач свій позов доводить такими доказами : копіями: паспортів сторін; довідками про склад сім"ї та про реєстрацію відповідачів і їх непроживання ; письмовими поясненнями сусідів сторін по с. Любохини ( підписи яких посвідчені самоврядним органом) та свідоцтвом про право власності на будинок і державним актом на землю (для обслуговування будинку).
Відповідач повністю визнає те, що з сім"єю проживав у будинку матері лише з серпня 2005 року по жовтень 2005 року. А надалі вибули у смт. Стара Вижівка разом зі своїм майном, де проживають по даний час. Житло винаймають і реєстрацію у спірному будинку матері зберігають. Ствердив, що між матір"ю і дружиною не склалися відносини. Малолітніх дітей формально реєстрували у батьківському будинку. Ніяких витрат по ньому не несуть.
З врахуванням викладеного слідує, що дружина і діти відповідача права як такого на житло не мали і не мають. Ним не користуються з жовтня 2005 року без поважної причини. А тому є такими, що втратили право на користування спірним житлом.
Що стосується відповідача ОСОБА_3, який є рідним сином позивача, то з пояснень сторін з"ясовано, що у даному будинку проживав з часу народження по 1999 рік. Батьки були колгоспниками ( батько працював трактористом, а мати - ланковою) і господарство відносилось до суспільної групи колгоспного двору. Сім"єю вели спільне господарство. Отже, відповідно до діючого на той час законодавства (ст.120,121 ЦК України 1963 р.) набув певну частку у цьому дворі, майно якого належало його членам на праві сумісної власності.
І згідно зі ст. 17, 13 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.
Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого права.
Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати місце проживання у межах кожної країни.
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 не втратив права користування спірним житлом, у даному випадку. Позивач набула права власності на цей будинок з часу реєстрації нерухомості, тобто з 02.09.2014 року.
Ст. 7 ч.1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
І відповідно до ст.167 ч.2 ЖК України ... член сім"ї , який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Тобто, дружина відповідача і повнолітні діти таке право втрачають з жовтня 2005 року, а малолітні (ОСОБА_7 і ОСОБА_8)- з дня їх реєстрації у спірному будинку.
З врахуванням викладеного суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-213 ЦПК України,ст.ст.71,72,167 ЖК України,ст.405 ЦК України
суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням - по АДРЕСА_1 ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, з жовтня 2005 року, а ОСОБА_7 - з 12 грудня 2005 року і ОСОБА_8 - з 19 лютого 2011 року.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд .
Суддя: Л. О. Кошелюк