Справа № 161/11916/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М.
Провадження № 22-ц/773/1915/14 Категорія: 53 Доповідач: Антонюк К. І.
18 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.,
суддів - Овсієнко А.А., Веремчук Л.М.,
при секретарі - Черняк О.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2014 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній наведених.
Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді маляра у відповідача з 14.11.2013 року по 07.03.2014 року включно і звільнений з посади на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказував на те, що ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» вчасно не провів повний розрахунок та не виплатив кошти по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання в розмірі 728,24 грн., які позивач отримав лише в липні 2014 року, тому просив стягнути в його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3 430 грн. за період з 09.04.2014 року по 10.07.2014 року.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що кошти по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, що виплачуються за рахунок Фонду, не входять до структури заробітної плати, не належать до коштів підприємства, а тому передбачена ст..117 КЗпП України відповідальність роботодавця не може застосовуватися до останнього у разі невиплати таких сум.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання представника позивача на лист Територіальної інспекції з питань праці у Волинській області від 18.08.2014 року (а.с.17), з якого вбачається, що інспекція вважала кошти в сумі 728,24 грн. стосуються перших п'яти днів непрацездатності позивача і їх виплата повинна була здійснена підприємством.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, що кошти в сумі 728,24 грн. підлягали виплаті ОСОБА_2 як застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування і були перераховані Фондом на рахунок підприємства 09.04.2014 року.
Ці обставини підтверджуються заявою-розрахунком (а.с. 21-22) та банківською випискою від 09.04.2014 року про перерахування коштів Фондом (а.с. 23).
Згідно ч.2 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності, виплачується: застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати; застрахованим особам, зазначеним у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, - протягом десяти днів після призначення допомоги.
Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26, робочі органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку. Після надходження суми коштів, зазначення у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.
Отже, у зв'язку з тим, що відповідно до положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку наступає у випадку невиплати працівникові належних йому сум від підприємства у день звільнення, а виплата коштів в сумі 728,24 грн. проведена позивачу як застрахованій особі за рахунок коштів Фонду, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: