Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Кузьменко О.Т., Канигіної Г.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2005 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого, останній раз 03.03.2003 р. Ленінським районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі (строк відбуття покарання визначено рахувати з 20.11.2002 р.),
засуджено за ч. 2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, ч.3 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 3 роки позбавлення волі, а відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому ж шляхом часткового складання призначеного вище покарання та покарання, визначеного вироком від 03.03.2003 р., остаточно призначено - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 встановлено відраховувати з 20.11.2002 року.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із липня по листопад 2002 р. у м. Чернівці, як із проникненням у приміщення, так і без такого проникнення, таємно, повторно викрав майно вартістю: ОСОБА_2 - 906 грн.; ОСОБА_3 - 850 грн.; ОСОБА_4 - 1 200 грн.; ОСОБА_5 - 270 грн.; ОСОБА_6 - 535 грн.; ОСОБА_7 - 600 грн.; ОСОБА_8 - 900 грн.; ОСОБА_9 - 50 грн.; ОСОБА_10 - 475 грн.; ОСОБА_11 - 540 грн.; ОСОБА_12 - 187 грн. 80 коп.
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність застосування ч.4 ст.70 КК України, просить вирок змінити й виключити зазначену статтю й пом'якшити покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Як вбачається з касаційної скарги, ОСОБА_1 вирок щодо законності й обґрунтованості засудження й правильності кваліфікації його не оскаржив, а тому касаційний суд згідно зі ст.395 КПК України не повинен перевіряти його у цій частині.
Установлені по справі докази і фактичні обставини свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Його дії ч.2 і ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Що ж до тверджень засудженого у касаційній скарзі про безпідставність застосування при призначенні йому покарання ч.4 ст.70 КК України, то вони не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Зі справи вбачається, що суд, встановивши, що ОСОБА_1 винен у скоєнні злочинів, вчинених ним до постановлення попереднього вироку (03.03.2003 р.), правильно застосував ч.4 ст.70 КК України і призначив йому остаточне покарання шляхом часткового складання покарань. При цьому суд зарахував у строк, покарання відбуте повністю за попереднім вироком.
Отже, застосувавши при визначенні ОСОБА_1 покарання ч.4 ст.70 КК України, суд не порушив закон.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.
Судді:
КОНОВАЛОВ В.М. КУЗЬМЕНКО О.Т. КАНИГІНА Г.В.