26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді Зубка К.А., суддів Ремеза П.М., Лещенка P.M., при секретарі Зубріцькій І.М., за участю прокурора Чабанюк Т.В., та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді у порядку апеляційного провадження кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 року, яким
ОСОБА_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із середньою технічною освітою, не одружений, не працює, раніше судимий: - 9.09.2004року за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, засуджений за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 9.09.2004 року і остаточно призначено покарання 6 років 2 місяці позбавлення волі,
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 серпня 2005 року близько 1 години ночі, на узбіччі дороги Кіровоград - Олександрівка біля АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_3 не менше 13 ударів руками і ногами в голову і по тулубу, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що потягли його смерть.
Справа №11а - 1062-2006р. Головуючий у І інстанції Гончар В.М.
Категорія: ст. 121 ч.2 КК України Доповідач у апеляції Ремез П.М.
В апеляційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з тим, що суд не правильно дав оцінку зібраним по справі доказам і безпідставно перекваліфікував дії засудженого на ст. 121 ч.2 КК України, а також необгрунтовано застосував до нього ст. 69 КК України та призначив надто м'яке покарання, яке не відповідає особі засудженого та обставинам скоєного ним злочину. При цьому зазначив, що наносячи удари у життєво-важливі органи потерпілого, в голову та по тулубу, ОСОБА_1 усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер та небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого і допускав їх настання, крім того суд недостатньо врахував, що він раніше двічі судимий і за останній злочин судимість не знята і не погашена, злочин вчинив в період іспитового строку, не працює, зловживає спиртними напоями і злочин скоїв у стані алкогольного сп'яніння. Просить постановити новий вирок і призначити ОСОБА_1. більш суворе покарання.
Провівши у ході апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту засудженого та дослідження матеріалів справи, заслухавши у дебатах прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_2., які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, зваживши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
У ході судового слідства і під час апеляційного розгляду справи, засуджений ОСОБА_1 свою вину визнав частково та пояснив, що він був раніше знайомий з потерпілим ОСОБА_3. 14.08.2005 року близько 1 години ночі, знаходячись біля нічного магазину в АДРЕСА_2, дізнався від ОСОБА_4., що ОСОБА_3 вимагав у останнього гроші, які начебто пропали у потерпілого. Після цього він, на узбіччі дороги у напрямку м. Кіровограда, наздогнав ОСОБА_3., з яким був у неприязних стосунках. У ході бесіди між ними почалася бійка, в результаті якої вони впали на землю. Потім до них підійшов ОСОБА_4. і намагався їх розборонити. Потерпілий став погрожувати йому розправою, тому ОСОБА_1 знову повалив його на землю, наніс значну кількість ударів ногами і руками у голову та в різні частини тіла потерпілого. Припинивши бійку він з ОСОБА_4. пішли додому. Вину визнав частково, оскільки не хотів вбивати потерпілого.
Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_5., 14.08.2005 року їй зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що її сина вже немає. В подальшому від працівників міліції дізналась при яких обставинах загинув її син, труп якого вона впізнала у морзі. У ході судового розгляду справи їй повністю відшкодовано заподіяні матеріальні збитки(а.с.51 т.1, 37-38 т.2).
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4., що між засудженим і потерпілим виникла бійка, він підбіг до них і розтягнув їх, після чого забрав ОСОБА_1 і вони пішли додому. Про смерть потерпілого дізнався наступного дня, проте вказує, що намірів на вбивство ОСОБА_1 не виказував(а.с.34-35,114-115 т.1).
Вина ОСОБА_1 також підтверджується протоколом огляду місця події, у ході якого 14.08.2005 року в с. В.Северинка біля автодороги Кіровоград-Олександрівка виявлено з тілесними ушкодженнями труп ОСОБА_3.(а.с.10-27 т.1); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, у ході якого засуджений показав і розповів на місці при яких обставинах він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому(а.с.254-256 т.1) та висновками судово-медичних експертиз(а.с.135-140,262 т.1).
За таких обставин колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні злочину і правильно перекваліфікував його дії зі ст. 115 ч.І КК України на ст. 121 ч.2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Як у ході досудового слідства, так і у судовому засіданні ОСОБА_1 жодного разу не заявляв про свій намір заподіяти смерть потерпілому(а.с.32-33,89-90,127,129,205-206,254-256,270-271 т.1, а.с.36-37 т.2) що також підтвердив і свідок по справі ОСОБА_4.(а.с.34-35,114-115 т.1). Крім того, при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому не застосовував ніякої зброї та іншого знаряддя злочину, спеціально призначених для цього. Також як вбачається з матеріалів справи, засуджений необдумано відносився до наслідків своїх дій, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому свідомо навіть не припускав настання смерті потерпілого, хоч за даних обставин справи міг і повинен був передбачити настання смерті потерпілого, тобто його ставлення до наслідків вчинення злочину у даному випадку характеризується необережністю.
Згідно висновку судово-медичної експертизи(а.с.135-140 т.1), що також підтвердила у судовому засіданні і сама судово-медичний експерт Боднарова Н.Б., не встановлено коли саме настала смерть ОСОБА_3., проте встановлено, що після отриманих тілесних ушкоджень він міг нетривалий час вчиняти активні дії, і це свідчить про те, що смерть потерпілого настала не відразу після його побиття.
Будь-які інші дані, які б з достовірністю вказували на умисне позбавлення засудженим життя ОСОБА_3. та на вагомі причини для цього, в матеріалах справи також відсутні.
Тому доводи апеляції прокурора про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілого не ґрунтуються на матеріалах справи.
Разом з тим, призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного, який посередньо характеризується, не працює, вчинив тяжкий злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, у період іспитового строку, а тому безпідставно дійшов висновку про можливість призначення йому покарання за ст. 121 -ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даної статті.
Таким чином апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання, особі засудженого внаслідок м'якості.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362,366,372,378,379 КПК України, колегія суддів,
4
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Кіровоградського районного суду від 28 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України покарання 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Кіровоградського районного суду від 9 вересня 2004 року, і остаточно призначити покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі. В решті цей вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.