головуючого
Скотара А.М.,
суддів
Лавренюка М.Ю., Пошви Б.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2006 року.
Вищезазначеним вироком суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
тричі судимий, останнього разу
24.05.2002 р. за ст.ст. 391, 71 КК України на 3 роки
позбавлення волі, 28.01.2005 р. умовно - достроково
звільнений на 4 місяці 4 дні,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
судимий 13.03.2005 р. за ч. 2 ст. 186 КК України
на 4 роки позбавлення волі, а на підставі
ст. 75 КК України звільнений від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4. на відшкодування матеріальної шкоди 810 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб, що було скоєно за наступних обставин.
18 вересня 2005 року близько 20 год. ОСОБА_2, знаходячись у торгівельному наметі ІНФОРМАЦІЯ_3, повторно відкрито викрав пакет, в якому містилось майно на суму 725 грн., що належить ОСОБА_3
Того ж вечора близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_1 у дворі АДРЕСА_1, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_2, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4, відкрито викрали його мобільний телефон із чип карткою на суму 810 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого його було безпідставно визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину, який він не вчиняв. Твердить, що справу проти нього сфальсифіковано досудовим слідством, зазначаючи, що викривальні показання дані ним внаслідок, застосованих до нього, недозволених методів слідства. Зазначає, що висновки суду про його винуватість ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_4. та доказах, які здобуті із порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на додаткове розслідування. При цьому, вказує на те, що призначене судом покарання є надмірно суворим, таке, що призначене без урахування пом'якшуючих обставин (наводить у скарзі доводи щодо необхідності пом'якшення покарання з урахуванням зміни сімейного стану - народження дитини).
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі вважає призначене судом покарання надмірно суворим та призначеним без урахування обставин, які пом'якшують покарання, зокрема те, що він інвалід третьої групи, має позитивні характеристики тощо. Просить змінити вирок суду, пом'якшити призначене судом покарання, застосувавши ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновки судових інстанцій про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ґрунтуються на сукупності доказів, належним чином перевірених і оцінених судом.
Зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, застосувавши до нього насильство заволоділи його мобільним телефоном. Показання потерпілого, в яких він вказував на ОСОБА_1 як на особу яка вчинила щодо нього злочин послідовні як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні. Ці показання потерпілого узгоджуються із показаннями засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також даними висновку судово-медичної експертизи, відповідно якого у потерпілого ОСОБА_4. виявлено легкі тілесні ушкодження.
На досудовому слідстві ОСОБА_1 не заперечував вказаних обставин вчинення злочину щодо ОСОБА_4., однак в судовому засіданні змінив свої показання, про що судом дано відповідну оцінку у вироку суду.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього на досудовому слідстві недозволених методів слідства, безпідставні, оскільки були предметом прокурорської перевірки, про що в матеріалах справи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників слідства.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильно.
Будь-яких процесуальних порушень, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності засуджених та кваліфікації їх дій, не встановлено.
Безпідставними є й твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист, оскільки під час досудового слідства його захист здійснював батько - ОСОБА_1 , а в суді - як батько так і адвокат ОСОБА_8
Обране покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на покарання, у тому числі й тих на які вказують засуджені у своїх касаційних скаргах. Таке покарання відповідає тяжкості вчиненого ними злочину, даним про їх особу, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
судді:
Скотар А.М. Лавренюк М.Ю. Пошва Б.М.