24 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу Держземагентства у Жовківському районі, ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції, приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 14 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними прилюдних торгів і протоколів про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки та незавершеного будівництва на ній із незаконного чужого володіння, визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та приватного підприємства «Нива-В.Ш.» на рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила визнати недійсними прилюдні торги та протокол про проведення прилюдних торгів щодо реалізації земельної ділянки та незавершеного будівництва, розташованого на ній, визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 11 березня 2012 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, витребувати земельну ділянку та незавершений будівництвом будинок на ній із незаконного чужого володіння, визнати право власності. На обґрунтування позову посилається на те, що вона 1 травня 2009 року придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 1 травня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованим в реєстрі за № 1139. Також 1 травня 2009 року вона придбала у ОСОБА_4 незавершений будівництвом житловий будинок, готовність якого складає 10%, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за №1136. 9 грудня 2011 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 1 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно з умовами якого пункт 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки викладено в наступній редакції: «Право власності покупця згідно ст. 126 ЗК України посвідчуватиметься цим договором, додатком до якого є державний акт про право власності на земельну ділянку, реквізити якого зазначено в п. 1 цього договору, з відмітками про відчуження земельної ділянки, вчиненими в порядку, встановленому чинним законодавством, нотаріусом та органом, що здійснює державну реєстрацію земельної ділянки (а у випадку його заміни покупцем - новий державний акт на право власності на земельну ділянку)». Нею були виконані всі вимоги законодавства, які регулюють набуття права власності. Зокрема, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зробила відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку від 11 вересня 2008 року, серії ЯА № 736414 про перехід права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3, та Управління Держкомзему у Жовківському районі Львівської області 11 грудня 2011 року внесено до поземельної книги відповідні записи про нового власника за реєстровим №4622782500010100010302. Отже, усі правовстановлюючі документи на земельну ділянку оформлені належним чином.
З метою реєстрації свого права власності на незавершене будівництво на спірній земельній ділянці, вона звернулася до Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, проте їй було відмовлено у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), оскільки державний реєстратор Шубеляк І.Я. встановив, що заявлене право вже зареєстроване. Зазначену відмову було оформлено рішенням про відмову у задоволенні заяви від 3 липня 2013 року №3619137.
Надалі їй стало відомо, що у 2012 році з прилюдних торгів, була продана земельна ділянка ОСОБА_5, на підставі чого 11 вересня 2012 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 видав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Спірна земельна ділянка була продана з прилюдних торгів за борги її колишньої власниці - ОСОБА_4 27 березня 2013 року ОСОБА_5 продав земельну ділянку ОСОБА_6
Однак, незважаючи на те що спірну земельну ділянку та незавершене будівництво вона придбала ще у 2009 році, всі документи оформлені належним чином, на її майно звертають стягнення та реалізовують його за борги колишньої власниці. У даному випадку вона, будучи власницею майна (земельної ділянки та незавершеного будівництва на ній), фактично позбавлена внаслідок дій відповідачів права розпоряджатися цим майном. У зв'язку з чим просила позов задовольнити.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Прилюдні торги з реалізації конфіскованого нерухомого майна, проведені 29 серпня 2012 року, що оформлені протоколом №1412047 - 1 - визнано недійсними. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 11 вересня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №1760 скасовано. Витребувано земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 4622782500:01:010:0010 та об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 10 %, що розташований за адресою АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 У решті вимог відмовлено.
У касаційних скаргах ОСОБА_6 і ПП «Нива-В.Ш.», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що оскаржувані прилюдні торги відбулися з порушенням норм законодавства. Так, жодних порушень спеціалізованою організацією, якою були проведені торги, допущено не було. Дії державного виконавця при проведенні виконавчих дій, зокрема, і з організації проведення спірних прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що ОСОБА_3 є власником спірних об'єктів нерухомості, а тому відповідачі порушили ії права як власника об'єктів нерухомості.
Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.
Судами установлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 1 травня 2009 року уклали два договори купівлі-продажу земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований на ній, за адресою: АДРЕСА_1.
У матеріалах справи міститься рішення від 3 липня 2013 року № 3619137 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яку подано ОСОБА_3, оскільки зазначене право власності вже зареєстровано.
Також встановлено, що 9 грудня 2011 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 1 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно з умовами якого пункт 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 1 травня 2009 року викладено в наступній редакції: «Право власності Покупця згідно зі ст. 126 ЗК України посвідчуватиметься цим договором, додатком до якого є державний акт про право власності на земельну ділянку, реквізити якого зазначено в п. 1 цього договору, з відмітками про відчуження земельної ділянки, вчиненими в порядку, встановленому чинним законодавством, нотаріусом та органом, що здійснює державну реєстрацію земельної ділянки (а у випадку його заміни Покупцем - новий державний акт на право власності на земельну ділянку)».
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 стала законним власником спірних об'єктів нерухомості з 1 травня 2009 року.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що здійснюючи дії з проведення та проводячи спірні прилюдні торги з реалізації конфіскованого нерухомого майна 29 серпня 2012 року (на виконання вироку Залізничного районного суду м. Львова від 4 березня 2010 року, за яким попередній власник ділянки та об'єкта незавершеного будівництва ОСОБА_4 була засуджена, зокрема і до конфіскації майна) та отримуючи Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів 11 вересня 2012 року, відповідачі діяли всупереч вимогам закону, порушуючи права власника згаданих об'єктів нерухомості ОСОБА_3, а тому вказані торги, оформлені відповідним протоколом підлягають визнанню недійсними, а свідоцтво, відповідно, скасуванню.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на спірні об'єкти нерухомості. У матеріалах справи міститься рішення від 3 липня 2013 року № 3619137 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яку подано ОСОБА_3, оскільки зазначене право власності вже зареєстровано.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_3 є власником майна.
За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 212-214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Касаційні скарги ОСОБА_6 та приватного підприємства «Нива-В.Ш.» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко