Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Зубара В.В.,
суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,
за участю прокурора Сєднєвої Г.Д.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні 09 грудня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина
України, такого, що не має судимостей в силу
ст. 88 КК України,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, такого,
що не має судимостей в силу
ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла;
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінено в частині призначення покарання, призначено кожному із засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із конфіскацією всього майна, яке є їх власністю, крім житла.
У решті вирок суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими та засуджені за те, що вони 31 березня 2009 року, знаходячись біля входу в приміщення універсаму «Вінницький», що по Старокостянтинівському шосе, 6 у м. Хмельницькому, за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили напад на ОСОБА_5, при цьому нанесли йому численні удари руками та ногами в різні частини тулуба та голови, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито викрали майно останнього на загальну суму 498 грн. 50 коп.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, в частині заволодіння шкіряним ременем потерпілого вартістю 55 грн. та грошовими коштами в сумі 80 грн. - виправдано за недоведеністю їх причетності до вчинення даного злочину, а в частині заволодіння кредитною карткою «Приват-Банку» - за відсутністю події злочину на підставі п. 1 ст. 6 КПК України (1960 року).
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_3, через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущене під час досудового слідства та розгляду справи судовими інстанціями, порушення права її підзахисного на захист, просить їх скасувати, а провадження по справі закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що вирок суду не відповідає вимогам статей 323, 334 КПК України (1960 року), а ухвала апеляційного суду - ст. 377 КПК України (1960 року). Посилається на те, що слідством та судом не встановлено мотиву вчинення ОСОБА_3 інкримінованого злочину та не враховано, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність у його діях об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. Вказує також на те, що початкові показання на досудовому слідстві були надані її підзахисним у стані алкогольного сп'яніння, під тиском працівників міліції та у відсутності захисника, а суд у свою чергу не перевірив скарги на неправомірні дії органу розслідування. Стверджує, що орган досудового слідства не мотивував свого рішення про відмову в призначенні захисником матері останнього. На думку захисника, судові інстанції, не врахувавши показань потерпілого і засуджених, неправильно кваліфікували дії останніх за ч. 2 ст. 187 КК України та порушили розумні строки розгляду справи.
Засуджений ОСОБА_3 у касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, просить їх змінити, перекваліфікувавши його дії на ч. 2 ст. 125 КК України, або призначивши йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що вирок суду не відповідає положенням статей 323, 334 КПК України ( 1960 року). Посилається на те, що органом досудового слідства допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, отримано його первинні показання в стані алкогольного сп'яніння, під тиском працівників міліції та у відсутності захисника. Вказує на те, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікували його дії, оскільки вчинені ним діяння підпадають під кваліфікацію за ч. 2 ст. 125 КК України. Крім того, засуджений посилається на порушення розумних строків розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання поданих скарг, пояснення захисника ОСОБА_2, який поклався на розсуд суду, пояснення прокурора, яка заперечувала проти касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Положенням ст. 323 КПК України (1960 року) визначено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.
Згідно з положеннями ст. 334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (1960 року), а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви в їх достовірності.
Однак зазначені та інші вимоги кримінально-процесуального закону при розгляді справи місцевим судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені.
Також судом не виконані вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі.
Так, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, перерахував докази, однак належного аналізу та їх оцінки не зробив, залишивши поза увагою посилання під час судового розгляду справи сторони захисту та самого засудженого на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, а саме: відсутність протоколів огляду місця події та відтворення обстановки та обставин подій, які були проведені за його участю, отримання первинних показань засудженого в стані алкогольного сп'яніння, під тиском працівників міліції, у відсутності захисника, під час його адміністративного затримання. Суд не спростував доводів сторони захисту та засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України з огляду на пояснення, надані в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_5
А також, місцевий суд під час розгляду справи не перевірив скарги ОСОБА_3 на застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів ведення розслідування.
За таких обставин вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України (1960 року) щодо ОСОБА_4 не можна вважати законним, мотивованим і обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.
Під час нового судового розгляду необхідно усунути виявлені порушення закону, повно й всебічно дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку, перевірити інші доводи касаційних скарг засудженого та захисника, та з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України (1960 року) щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
В.В. Зубар Н.О. Марчук Л.А. Романець