18 грудня 2014 року Справа № 12686/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої щомісячної допомоги дітям війни, -
09.03.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області (далі УПФУ) в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії з підвищенням її як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з січня 2009 року по лютий 2011 року і довічно.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до УПФУ про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої щомісячної допомоги дітям війни за період з січня 2009 року по 08.09.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано УПФУ починаючи з 09.09.2010 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше виплачених сум до припинення права позивача на таке підвищення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09.09.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2011 року у справі № 2а-2463/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська