18 грудня 2014 року Справа № 7918/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 12 березня 2010 року у справі за позовом прокурора Городоцького району в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
В жовтні 2009 року позивач прокурор Городоцького району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації (далі - УПСЗН), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період листопад-грудень 2007 року у сумі 678 грн. 72 коп.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано УПСЗН нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року включно, з врахуванням виплачених коштів.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід застосовувати ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Колегія суддів зазначає про те, що положення п.7 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено на 2007 рік дію ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також положення абз. 3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо порядку визначення розміру такої допомоги, рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки рішення Конституційного суду України №6-рп було ухвалено 09.07.2007 року, то колегія суддів зазначає, що позивач має право на перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для нарахування та виплати на користь позивача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у визначеній сумі, оскільки предметом даного спору є право на отримання позивачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, та зазначає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення на відповідача обов'язку провести належне нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року включно з урахуванням виплачених позивачу сум, що на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Крім того, колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради в силу вимог ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Городоцького районного суду Львівської області від 12 березня 2010 року у справі № 2а-175/10- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська