23 грудня 2014 рокум. Львів№ 876/8162/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Довгополова О.М.
суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління праці соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -
24.06.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є учасником війни та має право на виплату щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком у відповідності до вказаного Закону.
Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд зобов'язав відповідача нарахувати позивачу як учаснику війни разову щорічну допомогу до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Апелянт не погодившись з даною постановою, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи та порушив норми матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України від 19.06.2003 року № 968-IV Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено ст. 17-1 відповідно до ч. 4 якої, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Яке вбачається із ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмежувалась дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішеннями Конституційного Суду України від 1.12.2004 N 20-рп/2004, від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 і від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнавались неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2007 і 2008 роки», якими зупинялись на ці роки дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на це, оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними і втратили свою чинність, то у 2011 році ст. 14 цього Закону діяла у редакції відповідно до якої, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, позовні вимоги щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни за 2011 рік є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, при нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу управління праці соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області -залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 29 лютого 2012 року -залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий-суддя : Довгополов О.М.
Судді :Гудим Л.Я.
Святецький В.В.