23 грудня 2014 року Справа № 9104/75199/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, -
22 серпня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за шість місяців, що передують даті звернення до суду, та надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 22 лютого 2011 року щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі меншому, ніж встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни позивачу в розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 22 лютого 2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з Державного бюджету України в користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. Постанову звернено до негайного виконання.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням (а.с.5).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону № 2195.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна виплата є щомісячною державною соціальною допомогою, а не підвищенням до пенсії, як про це зазначено у статті 6 Закону № 2195, що має наслідком зміну постанови в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись статями 99, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області задовольнити частково, постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2011 року у справі № 2-а-4418/11 - змінити, замінивши «щомісячну державну соціальну допомогу» на «підвищення до пенсії» та виклавши п'ятий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Л.Я. Гудим
В.В. Святецький