18 грудня 2014 року Справа № 111542/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
В квітні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - УПСЗН), у якому просить визнати дії відповідача стосовно призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, нижчому за встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, неправомірними і такими, що порушують конституційне право на достатній життєвий рівень; зобов'язати відповідача відшкодувати майнову шкоду за період з грудня 2007 року по березень 2009 року у розмірі 5702,89 грн.; зобов'язати відповідача виплачувати щомісяця допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трьохрічного віку, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, згідно чинного законодавства.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання дій по недонарахуванню допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними та зобов'язання нарахувати допомогу по догляду за дитиною задоволено. Визнано дії УПСЗН щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 заборгованої суми по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - неправомірними. Зобов'язано УПСЗН нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з грудня 2007 року по березень 2009 року згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у сумі не менше від розміру прожиткового мінімуму, встановленго законом для відповідної соціально-демографічної групи населення.
Відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст.56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Оскільки рішення Конституційного суду України №6-рп було ухвалено 09.07.2007 року, то колегія суддів зазначає, що з моменту призначення у позивача виникає право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у більшому розмірі.
Що стосується невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за 2008 рік та вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити на її користь таку допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачено, що у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2009 року у справі № 2а-4044/09- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська