18 грудня 2014 року Справа № 9806/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії,-
Позивач ОСОБА_1 в листпаді 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (далі - УПФУ), в якому просив зобов'язати відповідача виплатити заборговану йому додаткову пенсію за період з 19.03.2007 року по листопад 2010 року; зобов'язати відповідача сплачувати пенсію гадалі з урахуванням перерахунку додаткової пенсії відповідно до збільшення мінімальної пенсії за віком.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2011 року поновлено строк для звернення в суд та позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо незабезпечення ОСОБА_1 перерахунку раніше призначених державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано УПФУ провести перерахунок і виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров'ю з 2007 року виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ст. 49, 51, 56 ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано УПФУ провести перерахунок раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1, збільшивши її на один процент заробітку за кожен рік роботи по 15 років стажу, починаючи з 2007 року.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Його віднесено до категорії 2, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Про те, розмір призначеної і виплаченої відповідачу пенсії не відповідає розміру установленому Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року(796-ХІІ) відповідно до ст. 49,51 та згідно ст. 67, 71 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №231-У від 05.10.2006 року.
Статтею 49 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із статтею 51 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особам віднесеним до категорії' 2, щомісячна пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії' за віком.
Виплата додаткової пенсії, відповідно до ст. 53 зазначеного Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.
Постановами KM України № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.07.2008 p., всупереч положень ст. 49, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" KM України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії' за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, враховуючи вимоги Законів України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених ст.ст. 49, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії' за віком.
Безпідставним є те, що оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії' за віком встановлений абзацом першим цієї етапі, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не може застосовуватись для визначення, зокрема, розміру пенсії призначеної відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови вреалізащї позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенси та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 49, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшоввірного висновку, що позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які пострахали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, підвищується розмір додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 49 перерахунок пенсії здійснюється з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму.
Окрім того, статтею 56 п. 2, п. З, зазначеного Закону передбачено право на пенсію в повному розмірі громадянам віднесеним до категорії 1,2,3,4 за умови стажу роботи не менше: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на один процент заробітку (а не мінімальної пенсії) за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов підставний і підлягає до задоволення.
Відтак, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, постанову суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції в повному обсязі захистив права та законні інтереси позивача як постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2011 року у справі № 2а-527/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська