ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2014 року № 826/14577/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., суддів: Кротюка О.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства охорони здоров'я України
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) про визнання протиправною відмову МОЗ України у наданні довідки за результатами комплексної перевірки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; визнання неправомірним віднесення МОЗ України довідки за результатами комплексної перевірки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до інформації з обмеженим доступом; зобов'язання МОЗ України надати запитувану інформацію згідно із запитом на отримання публічної інформації від 27.05.2014 року від ОСОБА_1
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 27.05.2014 року звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації з проханням надати довідку за результатами комплексної перевірки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, на що отримав лист МОЗ України від 02.06.2014 року № 11.03-03/163/17/680/ЗПі-14/15172, яким повідомлено, що запитувана інформація, на підставі ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», належить до службової інформації та не може бути надана. Позивач стверджує, що відповідач неправомірно відніс зазначену інформацію до інформації з обмеженим доступом, та, як наслідок, відмовив у її наданні, що і зумовило його звернення з даним позовом до суду.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи убачається, що з 25.02.2014 року по 14.03.2014 року в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця проводилась комплексна перевірка згідно наказу МОЗ України від 24.02.2014 року № 18-Адм, відповідно до п. 9 Положення про МОЗ України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 467, у зв'язку із висловленням недовіри ініціативною групою студентів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Підставами для проведення даної перевірки були лист Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 24.02.2014 року № 120/2-189, заява ОСОБА_3 від 24.02.2014 року та протокол зборів ініціативної групи студентів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 24.02.2014 року. За результатами даної перевірки була складена відповідна довідка.
27.05.2014 року до Міністерства охорони здоров'я України надійшов запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації про надання довідки за результатами комплексної комісійної перевірки діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
На вищезазначене звернення МОЗ України листом від 02.06.2014 року № 11.03-03/163/17/680/ЗПі-14/15172 повідомило позивача, що так як довідка за результатами комплексної перевірки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, яка проводилась на підставі наказу МОЗ України від 24.02.2014 року № 18-Адм, відноситься до службової інформації, вона не може бути надана.
Крім того, листом від 10.06.2014 року № 02.01-16/79/15954 МОЗ України, на запит ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації, що надійшов на офіційний веб-сайт МОЗ України 05.06.2014 року, зазначило, що перелік відомостей, що містять службову інформацію у МОЗ України, затверджено наказом МОЗ України від 06.05.2014 року № 299 «Про організацію виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» у Міністерстві охорони здоров'я України та подано до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію, процедура проведення якої триває. Наказ набуде чинності з дня його офіційного опублікування після проведення державної реєстрації.
Проте, позивач вважає, що у вищевикладених фактах має місце протиправна відмова у наданні запитуваної інформації та неправомірне віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, так як вона не відповідає критеріям, визначеним у п. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Досліджуючи надані сторонами документи, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно з п.п. 11 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 467/2011, МОЗ України організовує розгляд звернень громадян із питань, пов'язаних з діяльністю МОЗ України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
У відповідності до даного Положення МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до розділу 2 Статуту Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, зазначений університет підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України.
Згідно з п.п. 13 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, МОЗ України виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до 9 вказаного Положення МОЗ України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проведення комплексної комісійної перевірки діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця є формою реалізації уповноваженим органом управління своїх повноважень щодо здійснення контрольних, наглядових функцій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ст. 6 вищевказаного Закону, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.
Пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Частина 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Положеннями ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 зазначеного вище Закону.
Крім того, у роз'ясненнях Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо віднесення публічної інформації до службової згідно із Законом «Про доступ до публічної інформації», розроблених спільно з експертною радою при представникові Уповноваженого з прав людини, зазначено, що відповідність одному із зазначених пунктів не створює обов'язку автоматичного віднесення інформації до службової. Вказаний Закон передбачає, що така інформація лише може бути віднесена до службової. Тобто інформація, що міститься у будь-якій доповідній записці, не повинна автоматично мати статус «для службового користування». Це можливо у разі, якщо застосування «трискладового тесту» (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації») засвідчило наявність підстав для обмеження.
При віднесенні інформації до службової, необхідно також встановити чи належить відповідна інформація до такої, доступ до якої згідно із Законом не може бути обмежено (в тому числі й шляхом віднесення її до службової інформації). До такої інформації, зокрема, належить інформація, визначена частинами п'ятою та шостою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація, яка підлягає оприлюдненню відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону, а також інша інформація, доступ до якої не може бути обмежено відповідно до Законів України «Про інформацію», «Про засади запобігання і протидії корупції» тощо.
Таким чином, як убачається з матеріалів справи, розпорядник інформації визначив інформацію, яка міститься у довідці за результатами комплексної перевірки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, інформацією для службового користування, урахувавши всі необхідні для цього умови.
Відмовивши у наданні вищезазначеної інформації, відповідач тим самим підтвердив, що законні підстави для обмеження у доступі до запитуваної інформації, які існували раніше, продовжують існувати й на день надання запитувачу такої інформації-відповіді, тобто застосував трискладовий тест.
Такий обґрунтований висновок було надано позивачу розпорядником інформації в листі від 02.06.2014 року № 11.03-03/163/17/680/ЗПі-14/15172.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачу було надано відповідь МОЗ України від 02.06.2014 року з урахуванням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та без посилань на наказ МОЗ України від 06.05.2014 року № 299, який на момент надання відповіді ОСОБА_1 не набрав законної сили.
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач не порушив норм чинного законодавства віднісши інформацію, що міститься у довідці за результатами комплексної перевірки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до інформації з обмеженим доступом, так як вона пов'язана із здійсненням контрольних, наглядових функцій відповідача та відповідає сукупності вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді: О.В. Кротюк
А.В. Літвінова