18 грудня 2014 року м. Київ К/800/46990/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Леонтович К.Г.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року у справі за позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання незаконної та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення стягнень.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Постанову інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 59 від 21.03.2013 року в частині накладення на ТОВ "Прелюдія" стягнення у виді штрафу на підставі пункту 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 18475,1грн. - скасовано.
Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2013 року до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області звернулася із письмовою заявою гр. ОСОБА_3, в якій просила провести перевірку господарської діяльності ТзОВ "Прелюдія" магазин "Максі Дом" за адресою: м. Рівне, вул. Полтави, 1 на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів та правил торгівлі при реалізації продукції та забезпечити захист та реалізацію її прав передбачених законодавством про захист прав споживачів, а саме допомогти повернути кошти за придбаний товар, адже 27.04.2012 року вона придбала у ТОВ "Прелюдія" газову плиту та під час використання плити вона виявила певні її недоліки.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області з 06.03.2013 року по 07.03.2013 року було проведено позапланову перевірку господарської діяльності ТОВ "Прелюдія" магазин "Максі Дом" за адресою: м. Рівне, вул. П.Полтави, 1, про що складено Акт перевірки № 000055 від 07.03.2013 року, яким встановлено, що в реалізації виявлено продукцію (непродовольчі товари), - без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію: дату виготовлення, - що є порушенням ч. 1 (п. 7), ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та встановлено відмову споживачу в реалізації його прав, а саме: на письмову вимогу споживача до суб'єкта господарювання провести експертизу товару, станом на 07.03.2013 року експертиза товару не проведена, що є порушенням ч.1 ст. 8, п. 4 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів".
На підставі акта перевірки було винесено постанову № 59 від 21.03.2013 року про накладення стягнень передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 19054,23 грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію та відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".
31.01.2013 року ОСОБА_3 звернулася із письмовою заявою до відповідача, у своїй заяві зазначила, що під час використання придбаної нею плити вона виявила істотні недоліки товару, у зв'язку із чим 03.08.2012 року вона звернулася до директора магазину "Максі Дом" з претензією в якій посилаючись на ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" вимагала провести експертизу придбаної газової плити та повідомити її про час проведення експертизи.
Також, на продукцію, перелік якої зафіксовано у додатку № 7 до Акту перевірки, на час проведення перевірки позивачем не було надано інформації про дату виготовлення, що є порушенням пункту 7 частини 1, частини 2 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".
З наданого розрахунку економічних санкцій, що застосовані до позивача згідно ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" вбачається, що загальна сума штрафу у розмірі 19054,23 грн. містить штраф за реалізацію продукції без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у розмірі 30% від вартості одержаної для реалізації партії товару - 579,13 грн. та штраф за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції -18475,1 грн.
Відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту пункту 1 статті 23 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" вбачається, що суб'єкт господарювання несе відповідальність на підставі вказаної норми виключно за відмову в реалізації прав споживача визначених частиною 1 статті 8, частиною 1 статті 9 та частиною 3 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Як встановлено, ОСОБА_3 зверталась до директора "Максі Дом" лише з претензією провести експертизу, жодних інших вимог споживач не пред'являла.
Оскільки норми ч. 1 ст. 8, ч.1 ст. 9 і ч.3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не містять такого права споживача як право вимоги провести експертизу, тому вони виключають відповідальність позивача за п. 1 ст. 23 вищевказаного Закону.
При цьому, за змістом положень частини 4 статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів" проведення експертизи товару є правом продавця, яке може бути ним реалізовано, у разі необхідності визначення причини втрати якості продукції, виключно за згодою споживача.
Отже, відповідач неправомірно застосував штраф на підставі пункту 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 18475,1 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області відхилити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: