18 грудня 2014 року м. Київ К/800/47569/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Леонтович К.Г.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року, а також на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи: ОСОБА_3, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4;
- скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним рішення Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Скасовано рішення Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року, у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про виправлення описки у постанові суду від 17.06.2013 року відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити; виправити описки в оскаржених рішеннях.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру серії КВ № 61575 від 11.10.2001 року, виданого Головним управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 власником квартири АДРЕСА_1
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2012 року по справі №2-1124/12 (залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 року), позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та поділ майна подружжя було задоволено частково: визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
14.02.2013 року ОСОБА_3 звернулася до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої було додано: додаток до заяви від імені ОСОБА_4, копії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 та ОСОБА_4, копія рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2012 року по справі № 2-1124/12, копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 року по справі № 22-12348, квитанції про сплату державного мита та за надання витягу з Державного реєстру від 13.02.2013 року.
При цьому, подана ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заява від імені ОСОБА_4 була заповнена ОСОБА_3 власноручно та в графі «Підпис» власноручно записано прізвище «ОСОБА_3».
Інші документи ОСОБА_3 не подавались та Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від ОСОБА_3 не витребовувались.
Тобто, державна реєстрація права власності на нерухоме майно була вчинена на підставі заяви одного із співвласників (на праві спільної сумісної власності), яку такий співвласник не підписував та не подавав.
14.02.2013 року державним реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві Малишевим М.С. було проведено реєстрацію права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (номер запису про право власності 294933).
Позивач, не погоджуючись з вчиненою державним реєстратором дією, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до приписів ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, реалізують свої права щодо такого майна спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Оскільки, домовленості щодо порядку та способу реалізації прав співвласників на об'єкт нерухомості між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не існує, реалізовувати свої права власника вони мають виключно спільно.
Правонабувачами є одночасно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому із заявою про здійснення державної реєстрації права власності та про перехід права власності повинні звернутися обидва співвласника, оскільки при наявності права спільної сумісної власності та за відсутності передбаченої ст.369 ЦК України домовленості між співвласниками, положення вищезгаданих нормативних актів унеможливлюють здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо одного із суб'єктів права власності без внесення запису до Реєстру прав інформації щодо обсягу прав іншого співвласника.
Відповідно до ст. 24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Як встановлено, подана ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заява від імені ОСОБА_4 була заповнена ОСОБА_3 власноручно та в графі «Підпис» власноручно записано прізвище «ОСОБА_3».
Інші документи ОСОБА_3 не подавались та Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від ОСОБА_3 не витребовувались.
Тобто, державна реєстрація права власності на нерухоме майно була вчинена на підставі заяви одного із співвласників (на праві спільної сумісної власності), яку такий співвласник не підписував та не подавав.
Відповідно до п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок), у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Тобто, відповідач повинен був винести рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_3 та надати строк для надання додаткових документів, а саме заяви іншого співвласника - ОСОБА_4
У касаційних скаргах ОСОБА_3 зазначає про наявність описок у судовому рішенні, проте такі посилання не спростовують факту відсутності заяви, підписаної ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав, що є визначальним у цьому спорі.
Відповідно до статті 169 КАС у судовому рішенні можуть бути виправлені механічні описки, але не змінені фактичні обставини, чого вимагала ОСОБА_3
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у внесенні виправлень у судове рішення.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 не позбавлена права звернутись до реєстраційної служби самостійно із заявою від свого імені щодо реєстрації наявного у неї права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно з Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2012 року по справі № 2-1124/12.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги ОСОБА_3 відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: