23 грудня 2014 року м. Київ К/800/144/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 2.07.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9.12.2013р. у справі
за позовом ОСОБА_3
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області
про перерахунок розміру пенсії , -
1.04.2013р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі Пенсійний фонд) провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 10.10.2012р. відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 5813,00грн. відповідно до довідки №05-25/313 від 20.12.2012р.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 2.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9.12.2013р., позов задоволено частково. Зобов'язано Пенсійний фонд провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 1.01.2013р. згідно Закону України «Про державну службу», включивши матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 5813,00грн. відповідно до довідки Держаної податкової служби України у Рівненській області від 20.12.2012р. №05-25/313.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Пенсійний фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У своїх запереченнях позивач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 9.03.2011р. ОСОБА_3 перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про держану службу".
В січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Пенсійного фонду з заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40%, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення. Листом від 14.01.2013 №15/11 позивачу було відмовлено в задоволенні заяви.
Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч.2 ст.33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частина 7 ст.33 Закону №3723-ХІІ встановлює, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови КМУ від 31.05.2000р. №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальне звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" враховується в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.
Статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У частині 1 статті 1 Закону України від 24.03.1995р. "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Для вирішення спірних правовідносин слід застосовувати спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема, статтю 41 Закону України від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статтю 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не положення Законів України "Про державну службу" та "Про оплату праці", норми яких є загальними.
Наведене відповідає рішенню Верховного Суду України, прийнятому у справі №21-430а11, яке відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Відповідно до статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 2.07.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9.12.2013р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз