23 грудня 2014 року м. Київ К/800/34296/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Іванківського районного центру зайнятості Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 6.06.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013р. у справі
за позовом Іванківського районного центру зайнятості Київської області
до відповідача ОСОБА_3
про стягнення 6707,70грн., -
8.04.2011р. до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 6707,70грн. звернувся Іванківський районний центр зайнятості Київської області (далі Центр зайнятості). Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_3, безпідставно отримав допомогу по безробіттю в сумі 6707,70грн., яка підлягає поверненню.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 6.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому, позивач зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 3.11.2010р. ОСОБА_3 зареєструвався в Центрі зайнятості як такий що шукає роботу. Статус безробітного відповідачу надано 10.11.2010р.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 виявив бажання одержати одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та відповідно до наказу Центру зайнятості від 11.02.2011р. №1 прийнято рішення щодо призначення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат йому матеріального забезпечення.
На запит Центру зайнятості, одержано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.02.2011р. №8844243, в якій наведено запис: «Дата проведення - 13.11.2006р.; назва реєстраційної дії - внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з її банкрутством»
16.02.2011р. відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю, як таку, що призначена на підставі документів, що містять неправдиві відомості, а 2.03.2011р. він знятий з обліку Центру зайнятості.
Згідно з наказом Центру зайнятості від 4.03.2011р. №12 прийнято рішення про повернення ОСОБА_3 виплати допомоги по безробіттю в розмірі 6707,70грн. як такої, що одержана всупереч вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з п.1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 3.10.2006р., що набрало законної сили було задоволено позов Іванківської МДПІ до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 та було скасовано (припинено) державну реєстрацію, як суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до ч. 7 ст. 59 ГК України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 13.11.2006р. в реєстр щодо відповідача було внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з банкрутством.
З огляду на це, та враховуючи, що до матеріалів справи не залучено доказів отримання відповідачем доходів від підприємницької діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати, що при зверненні до Центру зайнятості відповідач надав недостовірну інформацію щодо свого статусу безробітного.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу Іванківського районного центру зайнятості Київської області залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 6.06.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз