22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/69729/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 р.
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р.
у справі №2а-370/08/1570
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2007 р. №0024781701.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. рішення суду першої інстанції змінено шляхом доповнення мотивувальної частини висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення від 03.09.2007 р. №0024781701 підлягає скасуванню у зв'язку з пропущенням строку, передбаченого ст. 250 Господарського Кодексу України, для застосування штрафних санкцій.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
На підставі направлення від 15.08.2007 р. №1119/17-1, згідно плану-графіку перевірок суб'єктів господарської діяльності-фізичних осіб на III квартал 2007 року, старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Лутаєвою Л.В. з 15.08.2007 р. по 21.08.2007 р. проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні позивачем за період з 01.10.2004 р. по 30.07.2007 р., за наслідками якої 27.08.2007 р. складений акт за №3371/17-1/НОМЕР_1, у висновках якого, встановлено порушення позивачем п.1 ст. 33, п.6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - «не пробито готівки на суму 6 209,15 грн.».
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2007 р. №0024781701, яким позивачу визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31 385,75 грн. за порушення п.1, п.9 ст. 3, п.6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 03.09.2007 р. до позивача були застосовані штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки, допущені у період з 01.10.2004 р. по 30.06.2007 р., виявлені перевіркою від 28.08.2007 р.
Так, відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст.239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення у сфері розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.238, ст.239 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.
Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов цілком правильного висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» має здійснюватися у межах строків, встановлених ст.250 ГК України.
Відтак, оскільки санкції застосовані спірним рішення за порушення, що мали місце у період з 01.10.2004 р. по 21.10.2005 р. (непроведення розрахункових операцій через РРО) та 24.03.2005 р. (незберігання Z-звіту) відповідно, тобто більше як за рік до встановлення правопорушення, суд попередньої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених ст. 250 ГК України.
З огляду на викладене, слід погодитись із доводами суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. у справі №2а-370/08/1570 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.