22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/59190/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р.
у справі № 2а-4936/11/2170
за позовом Публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод»
до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 р. №0000991500, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (уточнюючої) позивача, про що складено акт від 13.09.2011 р. № 112/1500/211004, яким встановлено порушення позивачем вимог п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме - завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за попередній звітний період у розмірі 2 084 059,00 грн., що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 479 334,00 грн. (2 084 059,00 грн. х 23%).
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 р. №0000991500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 479 334,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до контролюючого органу в електронному вигляді уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (від 08.09.2011 p. вх. №9007340824), у рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за І квартал 2011 року» якої задекларовано суму 2 969 989,00 грн., яка у тому числі включає збитки минулих податкових періодів (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року) у розмірі 2 084 059,00 грн.
За висновками податкового органу, у зв'язку з набранням чинності 01.04.2011 р. розділу ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на облік у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у І кварталі 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року не включається від'ємне значення 2010 року.
Отже, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування позивачем приписів п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яким визначені особливості застосування у 2011-2012 році п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.
Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.
Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 р. здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 р. норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 6.1 ст. 6 вказаного Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 р.
Як передбачено абзацом другим п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Отже, у 2011 році встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.
При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.
Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 р. так і суми, яки виникли у попередніх роках.
Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2011 р.
За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій стосовно того, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворились у попередніх періодах.
З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем у ІІ кварталі 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2 084 059,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р. у справі № 2а-4936/11/2170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.