22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/64613/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р.
у справі №2а/0270/1750/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон»
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкрон» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 р. №0002732330, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 861,86 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, про що складено акт від 13.07.2011 р. №2937/23/32055032, яким встановлено порушення позивачем вимог п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2011 року на 86 185,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року (вх. 20.05.2011 р. №9003555008) на 34 787,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 р. №0002732330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 86 185,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.18 п.п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
За приписами п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п.200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктами 200.6 - 200.8 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував акт перевірки позивача від 17.06.2011 р. №2624/2330/32055032, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року на 86 185,00 грн. та п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що у свою чергу призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного періоду на 86 185,00 грн.
За результатами вказаної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. №0002522330, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 86 185,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмір 1,00 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. у справі №2а/0270/3454/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду України від 30.11.2011 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. №0002522330.
Вказаними судовими рішеннями встановлено правомірність формування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 93 098,00 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (вх. Від 20.04.2011 р. №9002491312).
Згідно частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи факти, встановлені під час розгляду справи №2а/0270/3454/11, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно правомірності формування позивачем від'ємного значення податку на додану вартість у березні 2011 року, що вплинуло на заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у квітні 2011 року.
Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за квітень 2011 року, так і дотримання ним процедури їх декларування.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 20.07.2011 р. №0002732330 та наявність підстав для його скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. у справі №2а/0270/1750/12 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.