11 грудня 2014 року м. Київ К/800/31732/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Кравцова О.В.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс ЛТД» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування припису та постанови, -
11 лютого 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Акріс ЛТД» (далі - ТОВ Компанія «Акріс ЛТД») пред'явило позов до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі Інспекція ДАБК у м. Києві) про
- визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової перевірки нежитлового приміщення по вул. Довнар-Запольського, 16 у м. Києві та складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2014 року і протоколу про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2014 року стосовно позивача;
- скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 23 січня 2014 року;
- скасування постанови №37/14/1/7/26-56/2801/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 січня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ТОВ Компанія «Акріс ЛТД», посилаючись на порушення судами норм матеріального, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Судами встановлено, що 16 січня 2014 року на адресу Інспекції ДАБК у м. Києві надійшло звернення Громадської організації «Ліга благоустрою киян» про проведення незаконних будівельних робіт по вул. Довнар-Запольського, 16 у м. Києві.
На підставі вказаного звернення та направлення від 21 січня 2014 року посадовими особами відповідача 23 січня 2014 року у присутності заступника директора ТОВ Компанії «Акріс ЛТД» Манкевича М.Н. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ Компанія «Акріс ЛТД» об'єкта будівництва - група приміщень № 177 (літ. «А») по вул. Довнар-Запольського, 16 у м. Київ, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.
Перевіркою встановлено здійснення самовільного будівництва без відповідних документів, що надають право на виконання будівельних робіт та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, яка експлуатується без прийняття до експлуатації її відповідно до вимог законодавства, чим порушено вимоги частини 1 статті 34, частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В акті перевірки також зазначено, що відповідно до пункту 2.7.1 додатку 6 ДБН Д.1.1.-7-2000 «Правила визначення вартості проектно-дослідницьких робіт для будівництва, здійснюваного на території України» вищезазначений об'єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності.
23 січня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності було призначено на 28 січня 2014 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою з 23 січня 2014 року зупинити експлуатацію нежитлової будівлі (група приміщень № 177 (літ. «А») до усунення допущених правопорушень, усунути виявлені порушення до 02 лютого 2014 року.
За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності ТОВ Компанія «Акріс ЛТД»відповідач виніс постанову № 37/14/1/7/26-56/2001/02/2 від 28 січня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої за порушення частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на позивача накладено штраф у сумі 109620,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, пославшись на положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 прийшов до висновку, що відповідач, здійснюючи позапланову перевірки нежитлового приміщення по вул. Довнар-Запольського, 16 у м. Києва, складаючи акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2014 року і протокол про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2014 року стосовно позивача, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 23 січня 2014 року та постанову №37/14/1/7/26-56/2801/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 січня 2014 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Згідно статті 8 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання, зокрема, полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.
Статтею 15 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що компетенція центрального спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури визначається положенням, яке затверджується відповідно до закону. Окремі функції органів з питань містобудування та архітектури визначаються законодавством.
Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком № 553.
Згідно пункту 1 Порядку № 533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Відповідно до Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Згідно пункту 7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки зокрема є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис)
Згідно пунктів 19-20 Порядку № 553 припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Пунктами 22 Порядку № 553 передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку, що відповідач, вносячи припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 23 січня 2014 року та виносячи постанову №37/14/1/7/26-56/2801/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 січня 2014 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено принцип, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.
Відповідно до абзацу 6 пункту 6 частини 2 статті 2 вказаного закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позивач є суб'єктом містобудування, який є замовником будівництва об'єкту в розумінні Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» з огляду на те, що він є власником такого об'єкту та здійснює його експлуатацію, що спростовує доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, що він не може нести відповідальність за правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки не є суб'єктом такого правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права при ухвалені судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 224, 221-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс ЛТД» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: