18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/67046/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Новосанжарському районі Полтавської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Автобаза "Водник" про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області на постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 в Новосанжарському районному суді Полтавської області пред'явив позов до УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Автобаза "Водник" про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Просив визнати незаконним та скасувати рішення УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області від 08 червня 2010 року № 59 та зобов'язати УПФ України в Комсомольському районі м. Херсона призначити йому пенсію відповідно до пункту 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 травня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано неправомірним рішення колегіального органу з призначення пенсії УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області від 08 червня 2010 року № 59 про відмову ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із статтею 55 Закону № 796-XII.
Зобов'язано УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах згідно статті 55 Закону № 796-XII з 09 січня 2010 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій
УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та залишити позов ОСОБА_4 без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 10 років призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Судами встановлено, що підставою для відмови у задоволені заяви ОСОБА_4 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, слугували дані, зазначені у наказі Полтавської автобази треста "Полтававодбуд" від 24 жовтня 1986 року № 465 щодо відрядження позивача у с. Вільча Поліського району Київської області та наказу від 11 листопада 1986 року № 492 щодо оплати праці позивача у вихідні дні за участь у будівництві водопроводу в смт Вільча. При цьому враховано, що згідно з додатком № 1 Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, - смт Вільча Поліського району Київської області відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а не до зони відчуження.
30 грудня 1992 року ОСОБА_4 отримано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.
Факт роботи позивача у період часу з 12 жовтня 1986 року по 18 жовтня 1986 року в с. Бобер Поліського району Київської області, а не в смт. Вільча, як це вказано у наказі про відрядження, засвідчено протоколом № 2 загальних зборів первинної організації союз "Чорнобиль" автобази "Водник" від 23 листопада 1992 року, довідкою від 30 листопада 1992 року № 320 та поясненнями, допитаних судом першої інстанції свідків.
Село Бобер Польського району Київської області, де працював позивач, входить до Переліку, а тому, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до положень частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Посилання УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області на те, що ОСОБА_4 не надав необхідних документів про кількість відпрацьованих днів під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є безпідставним, оскільки такі відомості він не має можливості надати, внаслідок знищення та відсутності відповідних архівних документів.
Крім того, відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у даному випадку правомірність свого рішення має довести саме суб'єкт владних повноважень.
УПФ України в Новосанжарському районі Полтавської області у своєму рішенні не спростувало відомості про участь ОСОБА_4 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 12 жовтня по 18 жовтня 1986 року.
Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин, суди правильно задовольнили позов.
Рішення судів законні і обґрунтовані.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Автобаза "Водник" про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.