18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/67115/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 09 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року
У січні 2012 року ОСОБА_4 у Ленінському районному суді м. Луганська пред'явила позов до Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення.
Просила визнати незаконним та скасувати рішення Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2011 року № 677 та зобов'язати відповідача належним чином розглянути її заяву про надання безоплатно у власність земельну ділянку під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд від 01 березня 2010 року та прийняти обґрунтоване і мотивоване рішення за результатом її розгляду.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09 липня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судам слід було перевірити чи відповідають дії та рішення відповідача вимогам Конституції та законам України.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що рішенням Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2011 року № 677 ОСОБА_4 відмовлено у надані безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських побудов в зв'язку з невиконанням вимог статті 118 Земельного кодексу України, а саме, у звязку із відсутністю графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що оскаржуване рішення відповідачем прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що такий правовий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає чинному законодавству.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безкоштовної передачі iз земель державної i комунальної власності, приватизації земельних ділянок, раніше наданих їм в користування i з інших підстав.
Статтею 12 Земельного Кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян i юридичних oci6 відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Згідно із частиною першою статті 116 цього ж Кодексу громадяни і юридичні особи набувають права власності й права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.
Право громадян на одержання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) закріплене у статті 118 Земельного Кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву відповідно до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Оскільки Земельним кодексом України встановлена вимога про зазначення у заяві (або окремо) цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2011 року № 677 про відмову ОСОБА_4 надати безоплатно у власність земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд є правомірним.
Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 09 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.