Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Нікітіна Ю.І., Федченка О.С.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на судові рішення щодо ОСОБА_1
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2005 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, не судима,
засуджена за ст. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України суд постановив звільнити ОСОБА_1 від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 1 рік.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого скарги і подання не надходили.
Суд постановив стягнути із засуджених в солідарному порядку судові витрати за проведення фізико-хімічної експертизи в сумі 564 грн. 92 коп.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 лютого 2006 року зазначений вирок залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, вона незаконно зберігала без мети збуту 654,57 гр. канабісу, який у неї було вилучено працівниками міліції 12 вересня 2005 року.
У касаційному поданні і доповненні до нього прокурор ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженої з ст. 307 ч.2 КК України на ст. 309 ч.2 КК України та призначив їй покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання слід залишити без задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то на думку колегії суддів, висновки суду про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 309 ч.2 КК України відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.
Із змісту показань ОСОБА_1 вбачається, що на прохання засудженої за іншим вироком ОСОБА_3, вона за місцем свого проживання зберігала наркотичний засіб, який 12 вересня 2005 року у неї було вилучено працівниками міліції. Причетність до вчинення інших неправомірних дій з наркотиками ОСОБА_1 заперечувала.
Згідно даних висновку фізико-хімічної експертизи від 28 вересня 2005 року за місцем проживання засудженої було вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 654,57 гр.
Враховуючи те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено об'єктивних даних, які б підтверджували причетність засудженої ОСОБА_1 до незаконного виготовлення, перевезення або збуту наркотичних засобів, у тому числі за попередньою змовою з іншими особами, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про необхідність кваліфікації дій засудженої за ст. 307 ч.2 КК України. Не наведено таких безспірних доказів і у поданні прокурора.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. ст. 65, 75 КК України. Підстав для призначення засудженій більш суворого покарання у касаційному поданні прокурора також не наведено.
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.
Посилання прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відносяться і не можуть бути підставами для скасування у касаційному порядку постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.
Крім того, із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що згадані доводи прокурора були предметом перевірки в апеляційній інстанції і не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, в повному обсязі зазначив в своїй ухвалі підстави, через які апеляцію прокурора було визнано необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Філатов В.М. Нікітін Ю.І. Федченко О.С.