26 грудня 2014 року м. Київ В/800/4863/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Єрьомін А.В., Калашнікова О.В., Кравцов О.В., Леонтович К.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014р. у справі
за позовом ОСОБА_5
до відповідача Винниківської міської ради
з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_7, ОСОБА_8
про визнання дій неправомірними, скасування рішень, визнання акту недійним, -
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014р. залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5, а ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18.11.2010р. та Львівського апеляційного адміністративного суду від 1.03.2012р. залишено без змін.
ОСОБА_5 звернувся із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014р., посилаючись на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального та процесуального права. В підтвердження неоднакового застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального та процесуального права, заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.02.2010р. у цій же справі.
Судова колегія вважає відсутніми підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014р., зважаючи на таке.
Згідно зі статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.
Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014р. вбачається, що судом касаційної інстанції було розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18.11.2010р. та Львівського апеляційного адміністративного суду від 1.03.2012р. Вказаними ухвалами було відмовлено в задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2007р. про закриття провадження у справі.
Погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив, що обставини, на які посилався ОСОБА_5 у своїй заяві, не є нововиявленими в розумінні статті 245 КАС України.
В той же час, з ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.02.2010р., прийнятій по цій же справі, слідує, що при її прийнятті судом касаційної інстанції розглядалось питання, чи належить розглядати позов ОСОБА_5 в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд касаційної інстанції під час прийняття ухвал від 17.02.2010р. та від 14.08.2014р. неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що у відповідності до приписів статті 237 КАС України, унеможливлює задоволення заяви ОСОБА_5 про допуск справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити ОСОБА_5 у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014р.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : А.О. Логвиненко
А.В. Єрьомін
О.В. Калашнікова
О.В. Кравцов
К.Г. Леонтович