11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/45115/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач),
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим (далі - Чорноморська селищна рада) про визнання недійсним та скасування рішення від 05 серпня 2011 року № 575 за касаційною скаргою Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року,
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 в Чорноморському районному суді Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Чорноморської селищної ради про скасування рішення суб'єкта владних повноважень від 05 серпня 2011 року № 575 та зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 травня 2010 року Чорноморською селищною радою прийнято рішення № 4468, яким йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 з подальшим переданням земельної ділянки у приватну власність.
Пунктом 2 вказаного рішення Ради йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,0160 га для ведення садівництва за цією ж адресою у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на якій забороняється садівництво та городництво.
У подальшому Чорноморською селищною радою прийнято рішення від 05 серпня 2011 року № 575, яким йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки за цією ж адресою для ведення індивідуального дачного будівництва, площею 0,0260 га.
Вважає, що Чорноморська селищна рада безпідставно позбавила його права на приватизацію земельної ділянки площею 0,0260 га, надавши дозвіл на виготовлення проектної документації з землеустрою лише щодо земельної ділянки площею 0,0100 га, оскільки спірна земельна ділянка на підставі рішення Ради від 27 травня 1994 року № 111/8 перебуває у його користуванні і він нею користувався протягом тривалого часу.
Просив визнати рішення Чорноморської селищної ради від 05 серпня 2011 року № 575 нечинним та його скасувати.
Постановою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Чорноморської селищної ради від 05 серпня 2011 року № 575 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1.
Зобов'язано Чорноморську селищну раду повторно розглянути питання стосовно надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права Чорноморська селищна рада просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Чорноморської селищної ради від 27 травня 1994 року № 111/8 ОСОБА_4 надана у користування земельна ділянка площею 0,0260 га для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1.
21 січня 2009 року позивач звернувся до Чорноморської селищної ради із заявою, за результатами розгляду якої Радою прийнято рішення від 20 травня 2010 року № 4468, яким йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 з подальшим переданням земельної ділянки у приватну власність.
Згідно із пунктом 2 вказаного рішення у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,0160 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 відмовлено у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у парковій зоні.
16 червня 2011 року ОСОБА_4 звернувся із заявою, яка була розглянута 05 серпня 2011 року і за результатами її розгляду прийнято рішення № 575 про відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки (площею 0,026 га) для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 для надання у приватну власність.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції врахував постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року, з якої, як вважав суд, вбачається, що предметом спору у відповідній справі було надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_1 з подальшим переданням земельної ділянки у приватну власність.
Севастопольський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про хибне посилання судом першої інстанції на постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року, оскільки предметом спору у цій справі була правомірність рішення Чорноморської селищної ради від 20 травня 2010 року № 4468, яке не стосується надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,0260 га для ведення індивідуального дачного будівництва.
Такий правовий висновок суду апеляційної інстанції є правильний з огляду на зміст судового рішення, на який посилався суд першої інстанції.
Водночас, суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_4, помилково виходив із принципу давності набуття ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою.
Колегія суддів погоджується із висновком Севастопольського апеляційного адміністративного суду у частині наявності підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_4, але з іншим правовим обгрунтруванням, виходячи з наступного.
За приписами статті 119 Земельного Кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Також з цього приводу Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 роз'яснив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовому акту може бути передбачено лише прямою вказівкою про це в цьому законі або в іншому нормативно-правовому акті.
Суд апеляційної інстанції не урахував, що Земельний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2002 року і його положеннями не передбачено пряме застосування частини першої статті 119 Земельного кодексу України до періоду до його прийняття та набрання чинності.
А отже, дана норма Земельного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з цим колегія суддів вказує й на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як видно із змісту рішення Чорноморської селищної ради від 05 серпня 2011 року ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту з землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0260 га для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 за наступним наданням у приватну власність у звязку із тим, що дане питання вже раніше розглядалося і за результатами його розгляду приймалося рішення про часткову відмову у наданні такої згоди. Зокрема, це рішення від 20 травня 2010 року № 4468.
За змістом рішення Чорноморської селищної ради від 20 травня 2010 року № 4468, на яке у рішенні Ради від 05 серпня 2011 року міститься посилання, ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту з землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0160 га для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 за наступним наданням у приватну власність з тих підстав, що наданими документами її розмір не підтверджений, кадастровий номер відсутній, а також й того, що ця земельна ділянка перебуває у парковій зоні, місцях відпочинку мешканців та гостей селища тощо.
Суду апеляційної інстанції слід було у повній мірі виконати вимоги частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення правомірності або неправомірності оскаржуваного рішення.
Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, на які у своїх рішеннях посилається селищна рада.
Між тим, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, воно правильно визнано неправомірним і скасовано судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції правильно обрав спосіб поновлення порушеного права ОСОБА_4, зобов'язавши Чорноморську селищну раду повторно розглянути на своєму засіданні питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування рішення від 05 серпня 2011 року № 575 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.