25 грудня 2014 року м. Київ В/800/5806/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Рецебуринського Ю.Й. - доповідача,
Кочана В.М.,
Ліпського Д.В.,
Мойсюка М.І.,
Олексієнка М.М.,
розглянувши заяву Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС України в Закарпатській області) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2014 року УМВС України в Закарпатській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2014 року.
Відповідно до статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 і 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2014 року (К/9991/41640/12) УМВС України в Закарпатській області зазначає, про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 25 липня 1991 року №114 (далі - Положення) та статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - Кзпп України) в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах в цій частині.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 6 листопада 2008 року №653 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 18 листопада 2008 року №482 о/с. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області поновити позивача на займаній на час звільнення посаді слідчого слідчого відділення Виноградівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 листопада 2008 року по 20 січня 2012 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 листопада 2014 року (К/9991/41640/12), яку просить переглянути заявник, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій виходив з того, що перебування особи на службі в органах внутрішніх справ є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, тому посилання на статтю 235 Кодексу законів про працю України як таку, що врегульовує строк, за який може бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу є обґрунтованим.
Як на підставу неоднакового застосування одних і тих самих норм
матеріального права судом касаційної інстанції, заявник посилається на додаткову постанову Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року (К-19098/10), постанову від 25 лютого 2014 року (К/9991/25655/11), ухвалу від 17 квітня 2013 року (К-27727/09).
Так, в додатковій постанові Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року (К-19098/10), суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, є безпідставною, оскільки КЗпП України не регулює правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ.
В постанові Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2014 року (К/9991/25655/11), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу регулюється пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як вбачається з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2013 року (К-27727/09), нею скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, судом касаційної інстанції в даному випадку не застосовувались норми матеріального права, що унеможливлює посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2013 року, як на джерело неоднакового застосування норм матеріального права.
З рішень Вищого адміністративного суду України 19 листопада 2014 року, від 20 лютого 2013 року та 25 лютого 2014 року, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статті 235 Кодексу законів про працю України в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення в цій частині.
У зв'язку з цим, колегія суддів допускає до провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Ю.Й. Рецебуринський
В.М. Кочан
Д.В. Ліпський
М.І. Мойсюк
М.М. Олексієнко