02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/53412/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-2285/10/2270/6 (27541/10/9104)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У березні 2010 року Підприємцем до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 06.10.2009 № 0008841700/0 та № 0008851700/0, від 28.10.2009 № 0008841700/1 та № 0008851700/1, від 17.03.210 №0008841700/2 та № 0008851700/3, якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 35 899,50 грн. та з податку з доходів фізичних осіб - 17 950,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що позивачем при формуванні податкового кредиту з ПДВ було дотримано вимоги передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а первинні документи підтверджують пов'язаність господарських операцій із використанням у власній господарській діяльності позивача та сплату ПДВ у складі ціни отриманих послуг. Крім того, суди також зазначили, що реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ з придбання автомобілів, оскільки не було надано первинних документів (податкових накладних чи митних декларацій), а також документів, що підтверджують використання придбаних автомобілів у власній господарській діяльності позивача. Крім того, контролюючий орган зазначив, що оскільки придбані автомобілі були зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_4, а не на суб'єкта підприємницької діяльності, то відповідно Підприємець не мав права формувати податковий кредит за операціями з придбання таких автомобілів та відповідно відносити такі витрати до валових витрат суб'єкта господарювання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за підсумками якої складено акт від 25.09.2009 №747/17-2703707490 та встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР), п. 5.1, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі Декрет №13-92), яке полягало у безпідставному включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у вартості придбаних автомобілів, що не підтверджено первинними документами, оскільки придбані автомобілі були зареєстровані на фізичну особу, а не на суб'єкта підприємницької діяльності. На підставу висновків щодо придбаного майна, яке не використовується у межах господарської діяльності, контролюючий орган послався на відсутність документального підтвердження щодо використання автомобілів в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Зазначені порушення призвели до заниження ПДВ на суму 23 933,00 грн. та податку з доходів фізичних осіб на суму 17 950,00 грн.
На підставі акта перевірки, зазначених висновків та за наслідками неодноразового адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
А відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентом ТОВ ВКФ "Кобус", що ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме - на договорах купівлі - продажу автомобілів.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що Підприємцем було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних від 25.09.08№ 9/17 та від 23.10.08 № 10/23, що були виписані на користь позивача його контрагентом за результатами проведених господарських операцій з придбання автомобілів, що відповідає вимогам Закону № 168/97-ВР.
Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт придбання автомобілів та відповідно сплата ПДВ в ціні товару підтверджується належно оформленими первинними документами (договори купівлі-продажу, акт прийому-передачі товару, видаткова накладна, податкові накладні, виписками банківської установи), що також не заперечувалось і контролюючим органом.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що понесені витрати позивачем бути здійснені в межах господарської діяльності (доставка хлібобулочних та кондитерських виробів), що підтверджується належно оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, товарно-транспортні накладні, накази про закріплення водіїв-експедиторів за транспортними засобами, трудові договори з водіями.
Також колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Законом № 168/97-ВР не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов'язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов'язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Тобто, незважаючи на те, що п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998 № 1388, передбачає реєстрацію, зокрема, прав власності на автотранспортні засоби тільки на юридичних і фізичних осіб, останні в угодах щодо таких об'єктів можуть виступати як фізичні особи-підприємці.
Судами попередніх інстанцій також правомірно скасовано і податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки судами встановлено, що Підприємцем до валових витрат у IV кварталі 2008 року не були включені суми витрат, понесені у зв'язку з придбанням транспортних засобів, як зазначалось контролюючим органом в акті перевірки. Натомість до таких витрат було віднесено витрати на придбання сировини, отриманих послуг, виплату заробітної плати, послуги електропостачання, газопостачання, охорони, інші послуги, внески на соціальні заходи, відсотки за кредит, що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень, та відповідає вимогам формування валових витрат визначених ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-2285/10/2270/6 (27541/10/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В. Борисенко
Г.К. Голубєва