02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/42180/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 у справі № 2а-9209/10/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський зв'язок"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси
про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій щодо невизнання поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та уточнюючого розрахунку за травень 2010 року, а також визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції, викладене у листі від 29.07.2010 щодо невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за травень 2010 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси щодо невизнання податкової декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку до податкової декларації за травень 2010 року, у задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство як юридична особа 18.06.2010 подало до контролюючого органу за допомогою електронного засобу зв'язку податкову декларацію з ПДВ з додатками за травень 2010 року.
У зв'язку з самостійним виявленням помилки позивач 29.06.2010 подав до Державної податкової інспекції два додатка до зазначеної декларації: розшифровку в розрізі контрагентів та уточнюючий розрахунок, однак, розшифровка в розрізі контрагентів прийнята контролюючим органом, а уточнюючий розрахунок не прийнято.
Листом від 07.07.2010 Державна податкова інспекція повідомила позивача про невизнання уточнюючого розрахунку податковою звітністю та запропоновано надати нову податкову декларацію оформлену належним чином, а листом від 29.07.2010 контролюючий орган як причину невизнання поданого уточнюючого розрахунку вказав на невірне зазначення вказаного звітного (податкового) періоду, за який подається уточнюючий розрахунок та знову запропоновано надати нову податкову декларацію оформлену належним чином.
Так, згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток №1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 №827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
Отже, Законом встановлено вичерпний перелік підстав щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.
Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить, що невірне зазначення вказаного звітного (податкового) періоду, за який подається уточнюючий розрахунок, не є підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте Державною податковою інспекцією доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ обставин, які б дозволяли не визнавати подані декларації як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та фактичні обстави, які стали підставою для невизнання державним податковим органом поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку за травень 2010 року податковою звітністю, які не впливають на адміністрування податку, суди дійшли вірного висновку про неправомірність дій контролюючого органу щодо невизнання декларацій та уточнюючого розрахунку як податкової звітності та правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства.
Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а, з урахуванням того, що судовим рішенням апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано повністю з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства задоволено частково, - судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 у справі № 2а-9209/10/1570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В. Борисенко
Г.К. Голубєва