16 грудня 2014 рокусправа № 808/1650/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа: Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 березня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якому просив визнати дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції по примусовому виконанню листа №2а-0870/2312/11 виданого 16.06.2011 року Запорізьким окружним адміністративним судом неправомірними. Зобов'язати вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії пов'язані з виконанням рішення суду від 21 листопада 2012 року по справі №2а-0870/2312/11 та відкрити виконавче провадження по стягненню заборгованості з ТОВ «Базіспромресурс» на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що рухоме та нерухоме майно у боржника відсутнє, відритих розрахункових рахунків в установах банків немає, ТОВ «Базіспромресурс» за вказаною у виконавчому документі адресою фактично не знаходиться, а відповідно до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області зареєстроване за адресою: м. Луганськ, Ленінський район, вул. Луначарського, 122-а, а тому державний виконавець правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 22 серпня 2013 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39419575 з примусового виконання виконавчого листа №2а-0870/2312/11, виданого 16.06.2011 Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Базіспромресурс» на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заборгованості у розмірі 130 128,62 грн.
29 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39419575 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі №2а-0870/2312/11 замінено сторону виконавчого провадження по виконавчому листу №2а-0870/2312/11 від 11.05.2011 стягувача Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на належного стягувача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Вимогами ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, вказаними нормами права визначено обов'язок державного виконавця вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.49 Закону, на підставі якого винесена оскаржена постанова, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із відсутністю боржника за адресою зазначеною у виконавчому документі, відсутністю відкритих розрахункових рахунків в установах банків та знаходження боржника, відповідно до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області за адресою: м. Луганськ, Ленінський район, вул. Луначарського, 122а.
Таким чином, враховуючи місце знаходження боржника або його майна, на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності винесення постанови про закриття виконавчого провадження у зв'язку із направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу виконавчої служби.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо не виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки доказів отримання державним виконавцем копії ухвали від 21 листопада 2012 року про заміну сторони виконавчого провадження відповідач суду не надав, що свідчить про відсутність доказів пропуску позивачем строку звернення до суду на оскарження постанови.
Безпідставними також визнано посилання заявника апеляційної скарги на невідповідність постанови державного виконавця вимогам законодавства, як на підставу для її скасування, оскільки неналежне оформлення постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності, а не підставою для скасування.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова