11 грудня 2014 рокусправа № 336/5790/14-а (2-а/336/139/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.
позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 (договір від 08.12.2014)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію,-
29 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - Відповідач), у якому просила суд визнати незаконною відмову Відповідача в призначення їй пенсії за віком та зобов'язати УПФУ в Шевченківському районі призначити їй пенсію за віком відповідно до п.3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14 липня 2014 року, оскільки вона має право на призначення пенсії за віком по досягненню 50-річного віку, так як має сина, хворого з дитинства, якому у віці 13 років встановлено діагноз: цукровий діабет, важка форма та який визнаний інвалідом з дитинства до досягнення 16-річного віку ( а.с.2-5)
Відповідач проти позову заперечував за його безпідставністю, оскільки питання про призначення пенсії відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2658) позитивно вирішується лише в тому випадку, коли дитину визнано інвалідом з дитинства хоча і після досягнення 6-річного віку, але є у наявності висновок ВКК, що захворювання, котре призвело до інвалідності, мало місце до 6-річного віку. Такого висновку Позивач не має. (а.с.25)
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року, розглянутою у порядку скороченого провадження, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду обґрунтована тим, що оскільки згідно з Висновками JIKK № 1185 від 09.07.2014 року дитина Позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано інвалідом дитинства з 04.03.1997 року ( у 13-річному віці) та є запис про те, що його не могло бути визнано інвалідом до шестирічного віку, за таких обставин права на пенсію, як матері інваліда з дитинства, у Позивача не виникло. (а.с.26-28)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року та прийняти нову постанову про задоволення її вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення суду протирічить приписам п.3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», адже законодавець включив до кола пільгової категорії всіх матерів, діти яких стали інвалідами до 16-річного віку. Суд безпідставно залишив поза увагою, що вона виховувала сина з самого народження і, не з її вини, лише 04 березня 1997 року ( у віці 13 років) сину було поставлено діагноз: цукровий діабет, важка форма, який згідно Переліку медичних показників, дає право на отримання допомоги на дітей-інвалідів з дитинства у віці до 16 років та встановлена група інвалідності надала їй право оформити допомогу на сина, як інваліда з дитинства. (а.с.31-33)
УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя подало заперечення на апеляційну скаргу, вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції, оскільки згідно з Висновком ЛКК № 1185 від 09.07.2014 року дитина Позивача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства з 04.03.1997 року та він не міг бути визнаним інвалідом до шестирічного віку, а тому підстави для призначення пенсії відсутні.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити із підстав, у ній зазначених.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, сторонами визнано та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, який, згідно медичного висновку № 1185 від 09.07.2014 року визнаний хворим на цукровий діабет, важка форма йому встановлена
Рішенням Відповідача № 472 від 21.07.2014 року в призначенні пенсії, як матері інваліда з дитинства відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, так як відсутня довідка з лікарняного закладу, що дитина позивача могла бути визнана інвалідом з дитинства до 6-тирічного віку. (а.с.6-7)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дитину Позивача визнано інвалідом дитинства з 04.03.1997 року (у 13-річному віці) та є запис про те, що його не могло бути визнано інвалідом до шестирічного віку, то за таких обставин права на пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, у ОСОБА_1 не виникло.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Згідно з пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Оскільки судом встановлено, що дитина Позивача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний дитиною-інвалідом лише у тринадцятирічному віці та до суду не надано доказів, які б свідчили про те, що ця дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, в пенсійного органу були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням віку, що свідчить про правомірність їх дій та обґрунтованість прийнятого рішення, що, в свою чергу, виключає можливість його скасування та задоволення вимог Позивача.
Аналогічна позиція викрадена і у рішенні Верховного суду України від 27 травня 2014 року, яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
За таких обставин посилання заявника апеляційної скарги, що у даних правовідносин мають бути застосовані приписи п.3 розділу XV Закону № 1058-ІV та статті 17 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», які не містять такої обов'язкової умови для призначення пенсії за віком матері інваліда з дитинства, як встановлення дитині інвалідності до досягнення нею шестирічного віку, а тому Відповідач необґрунтовано відмовив Позивачу у призначенні такого виду пенсії, визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що спростовуються вищевказаним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.,1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали складено 12 грудня 2014 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко