11 грудня 2014 рокусправа № 389/2399/14-а (2-а/389/81/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Одеській залізниці
на постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Одеській залізниці про недійсним рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Одеській залізниці (далі - Відповідач), у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Комісії УМВС України на Одеській залізниці щодо відмови у встановленні йому статусу учасника бойових дій. Вважає, що оскільки він під час навчання в Уфимській вищій школі МВС СРСР, відповідно до наказу начальника Уфимської вищої школи МВС СРСР від 12.02.1990 року №70 та на виконання розпорядження ГУКУЗ СРСР від 06.02.1990 року, у складі батальйону у кількості 204 осіб для виконання задач по ні громадського порядку за надзвичайними обставинами, поєднаних з масовими громадськими проявами, перебував у відрядженні в НКАО Азербайджанської СРС з лютого 1990 року терміном 60 днів, то він має право на отримання вищевказаного статуту. (а.с.2-3)
Відповідач проти позову заперечував за його безпідставністю. (а.с.32)
Постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі та зобов'язано Комісію УМВС України на Одеській залізниці з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.
Постанова суду обґрунтована тим, що Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, в переліку держав, де проводились бойові дії, вказано також "інші країни - з грудня 1979 року". Оскільки Позивач виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах в Азербайджанській РСР та Нагірно-Карабахській автономній області із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя і здоров'я, він має право на отримання відповідного статусу. (а.с.38)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Одеській залізниці подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права , просить скасувати постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом порушено правила розгляду справи щодо підсутності з огляду на предмет спору і до кого він пред'явлений. Зазначають, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Позивач у даних правовідносинах не виступав, як військовослужбовець, а був працівником органів внутрішніх справ і на нього не розповсюджуються приписи примітки 6 Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій після грудня 1979 року. (а.с.43-49)
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу з огляду на помилковість її доводів та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Справу за позовом ОСОБА_1 за позовом до Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Одеській залізниці (державного органа) про визнання протиправним та скасування його рішення про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій, розглянуто місцевим загальним судом як адміністративним судом, що є порушенням приписів частини 2 статті 18 КАС України, і з цих підстав постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Крім того, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 є помилковими з огляду на невірне застосування норм матеріального права.
Сторонами визнано та матеріалами справи (змістом позовної заяви) підтверджено, що саме у період навчання в Уфимській вищій школі МВС СРСР, відповідно до наказу начальника цієї школи від 12.02.1990 року №70 та на виконання розпорядження ГУКУЗ СРСР від 06.02.1990 року, Позивач з лютого 1990 року, терміном у 60 днів, виконував на території Азербайджанської РСР та Нагірно-Карабахської автономної області завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя і здоров'я.
Однак вказане все ж таки не дає йому підстав для отримання статусу учасника бойових дій з огляду на наступне.
Пунктом 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового начальницького складу і військовослужбовці МВС колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що положення примітки 6 Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій після грудня 1979 року поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях.
Відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР (у тому числі Азербайджанської РСР).
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України від 25 лютого 2014 року, яка, у відповідності приписів статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для усіх судів України.
Оскільки рішення Комісії УМВС України на Одеській залізниці від 17.09.2013 року щодо відмови у встановленні Позивачу статусу учасника бойових дій є законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень та з дотриманням приписів частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України, тому підстави для визнання його протиправним та скасування - відсутні.
Так як судом першої інстанції не були враховані вищевказані обставини та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Одеській залізниці - задовольнити.
Постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2014 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко