11 грудня 2014 рокусправа № 206/4794/14-а (2-а/206/133/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська
на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
22 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська (далі - Відповідач), у якому, з урахуванням уточнених вимог, просила суд визнати протиправними дії УПФУ в Самарському районі щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Відповідача призначити їй таку пенсію з дати звернення, тобто, з 12.05.2014 року, оскільки вона має усі необхідні документи, які посвідчують факт її роботи у закладах охорони здоров'я (провізора аптеки) на протязі 25 років. (а.с.2-5,76-79)
Відповідач проти позову заперечував за його безпідставністю, про що надав суду письмові заперечення. (а.с.80-81)
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2014 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Постанова суду обґрунтована тим, що оскільки Позивач працювала фармацевтом аптечного складу відділення фармуправління Придніпровської залізничної дороги в період з 04.08.1986 р. по 26.09.1990р.,(спірний період), а вказане підприємство мало ліцензію серії АА № 629632, видану державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення від 28.10 .2003 року (а.с.28), в свою чергу, аптечні бази (склади) є закладами охорони здоров'я, а посада фармацевта відноситься до посад, які надають право на пенсію за вислугу років, тому рішення УПФУ про відмову у призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню. Порушені права Позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання пенсійного органу призначити ОСОБА_2пенсію за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення. (а.с.85-86)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, УПФУ в Самарському районі подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2014 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заявлених вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що оскільки аптечні склади не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, тому у Позивача відсутній необхідний стаж для призначення вказаного виду пенсії. (а.с.88)
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1, у період з 04.08.1986 по 26.09.1990 вона працювала фармацевтом аптечного складу відділення фармуправління Придніпровської залізничної дороги, з 27.09.1990 по 01.04.2000 - фармацевтом аптеки № 2 ГПО «Желдорфармація», з 01.04.2000 по 01.10.2006 - фармацевтом в ПП «Лікар», з 02.10.2006 по 31.08.2012 - фармацевтом в ТОВ «Мегафарм». (а.с.6-8)
Сторонами визнано, що Позивач 12.05.2014 року звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та надала відповідні документи.
Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська від 18.06.2014 року № 52/ОСОБА_3 відмовлено в призначені пенсі" за вислугою років, так як відсутній спеціальний трудовий стаж роботи за вислугу років 25 років, оскільки, згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення, затвердженого КМУ від 04.11.1993р. №909, аптечні склади не передбачені.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач працювала фармацевтом аптечного складу відділення фармуправління Придніпровської залізничної дороги в період з 04.08.1986 р. по 26.09.1990р., (спірний період), і вказане підприємство мало ліцензію серії АА № 629632, видану державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення від 28.10 .2003 року (а.с.28), крім того, аптечні бази (склади) є закладами охорони здоров'я, а посада фармацевта відноситься до посад, які надають право на пенсію за вислугу років, тому рішення УПФУ про відмову у призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню. Порушені права Позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання пенсійного органу призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11. 1993 р. №909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Разом з тим, відповідно до примітки 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
Визначення аптечного закладу наведено в статті 16 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2801-ХІІ), згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.
Крім того, пунктом 3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 р.№385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських і провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки та інші.
Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, аптечних базах (складах), які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.
Судом встановлено та пенсійним органом не спростовано, що згідно з довідкою Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця Державного підприємства «Придніпровськарансфармація» від 25.07.2007 року про зміну назви підприємства, з якої вбачається, назва підприємства, де працювала Позивач з 04.08.1986 по 26.09.1990 (спірний період), неодноразово змінювалась, однак напрямок його роботи залишався постійним - фармація. (а.с.25)
Крім того, Державне підприємство «Придніпровськтрансфармація» мало ліцензію серії АА № 629632, видану державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення 28 листопада 2003 року. (а.с.28)
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська від 18.06.2014 року № 52/1 про відмову у призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню. Порушені права Позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання пенсійного органу призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення.
При розгляді даної справи суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією, викладеною у рішенні Верховного суду України від 17 вересня 2013 року по аналогічній справі, яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України є обов'язковою для усіх судів України.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали складено 12 грудня 2014 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко