25 грудня 2014 року Справа № 114414/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Клюби В. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -
10 листопада 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова до ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 17084,40 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач при першій реєстрації повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету в розмірі 17084,40 гривень. Зазначено, що платіжний документ про сплату вказаного податку відсутній, податок до бюджету не надійшов, а тому він фактично не сплачений та підлягає стягненню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Галицького району м. Львова податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в розмірі 17084,40 грн.
Зазначену постанову мотивовано тим, що оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, то відповідач не виконав обов'язку із сплати податку.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що перша реєстрація в Україні транспортного засобу не проводиться у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYUNDAI H1, 2004 року випуску який, відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», є об'єктом оподаткування.
Згідно з Розрахунком суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягала сплаті становила 17332,00 грн. на рік ( об'єм двигуна 2476 куб. см., ставка податку за 100 куб. см. 700,00 грн., 700 х 2476/100 = 17332,00 грн.).
ОСОБА_1 було сплачено 247,60 грн., таким чином сума несплаченого податку становить 17084,40 грн.
Згідно з довідкою ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 28 жовтня 2010 року № 17400/17-120/19, кошти по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 17084,40 грн. від відповідача до місцевого бюджету Галицького району м. Львова не надходили.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Відповідно до ст. 2 цього Закону об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.
Відповідно до ст. 3 цього Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 цього Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Відповідно до ч. 6 цієї статті фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Колегія суддів звертає увагу на те, що проведення державної реєстрації транспортних засобів може слугувати доказом сплати всіх податків та обов'язкових платежів власником транспортних засобів, оскільки обов'язком органів ДАІ є проведення такої реєстрації лише за умови сплати всіх податків і обов'язкових зборів.
Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт реєстрації транспортного засобу підтверджує те, що на момент такої реєстрації відповідачем було виконано всі обов'язкові вимоги, в тому числі й щодо сплати податку з власників транспортних засобів.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідає обставинам справи.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року в справі № 2а-10338/10/1370 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей