10 грудня 2014 року м.Львів Справа № 876/3479/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу громадської організації «Екологічна громадська організація «Врятуємо Карпати разом» на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2013 року в адміністративній справі № 0903/1033/2012, провадження № 2-а/340/1/13 за позовом громадської організації «Екологічна громадська організація «Врятуємо Карпати разом» до Пробійнівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання рішення нечинним,
У жовтні 2011 року громадська організація «Екологічна громадська організація «Врятуємо Карпати разом» (надалі - ГО «ЕГО «Врятуємо Карпати разом») звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області із вказаним позовом та просила визнати нечинним рішення виконавчого комітету Пробійнівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області за № 49 від 18 липня 2012 року «Про надання дозволу на відновлення будівництва міні-ГЕС № 2 в селі Пробійнівка».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане рішення приймалося без громадських слухань та сходу селян, на які б виносили питання про відновлення будівництва міні-ГЕС.
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржила ГО «ЕГО «Врятуємо Карпати разом», яка вважає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи та за неповідновідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі попередньо прийнятих рішень про дачу дозволу на будівництво міні-ГЕС та виготовлення проектної документації; воно є актом індивідуальної дії і вичерпало свою дію фактом його виконання. Крім того, суд вказав на неналежність позивача, який звернувся до суду без належних на те повноважень.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як видно із матеріалів справи, відповідно до рішення виконавчого комітету Пробійнівської сільської ради від 10 серпня 2010 року за № 21 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво міні-ГЕС в АДРЕСА_1 та зобов'язано виготовити проектно-кошто-рисну документацію на будівництво й одержати дозвіл на виконання будівельно-монтаж-них робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківсь-кій області.
Після виготовлення проектно-кошторисної документації й на підставі позитивного висновку комплексної державної експертизи ФОП ОСОБА_2 було отримано дозвіл інспекції держбудконтролю в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт від 27.05.2011 р. та від 04.05.2012 р. № ІФ 12512068723 - у зв'язку зі зміною підрядника.
Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі - Івано-Франківська ОДА) від 16.03.2012 року за № 152 «Про утворення робочої групи», зі змінами, внесеними розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 08.05.2012 року за № 308, було тимчасово зупинено будівництво гідроелектростанцій на гірських ріках області.
Тим же розпорядженням було затверджено склад робочої групи з питань будівництва об'єктів малої енергетики. Приписано робочій групі з виїздом на місце розглянути питання дотримання вимог чинного законодавства при будівництві об'єктів малої гідроенергетики у Верховинському районі.
Всупереч зазначеному розпорядженню, координаційна рада з питань будівництва об'єктів малої гідроенергетики та протипаводкового захисту під головуванням першого заступника голови Івано-Франківської ОДА на своєму засіданні, який оформлено протоколом № 2 від 30.07.2012 року, рекомендувала ФОП ОСОБА_2 продовжити будівництво Пробійнівської ГЕС № 2 при умові, зокрема, отримання координаційною радою протоколу сходу селян та рішення виконкому сільської ради с.Пробійнівка про надання дозволу на відновлення будівництва Пробійнівської ГЕС № 2.
18 липня 2012 року виконавчий комітет Пробійнівської сільської ради, розглянувши заяву підприємця ОСОБА_2 від 16 липня 2012 року про надання дозволу на відновлення будівницта міні-ГЕС відповідно до зазначених рекомендацій, прийняв рішення за № 49, яким надав дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на відновлення будівництва міні-ГЕС в АДРЕСА_1.
Тобто, рішення було прийняте за дванадцять днів до того, як координаційна рада рекомендувала отримати таке рішення, тобто містить ознаки недостовірності.
Як видно із цього розпорядження, воно не містить ніякого фактичного обгрунтування, не зазначено - чим керувався виконком при прийнятті оскаржуваного рішення, на підставі чого він дійшов до висновку про необхідність дачі дозволу на відновлення будівництва міні-ГЕС та в чому полягає необхідність прийняття цього рішення.
Підставами прийняття вказаного розпорядження виконавчим комітетом Пробійнівської сільської ради зазначено лише статтю 24 Закону України «Про планування і забудову територій», хоча вказаний Закон на той час втратив чинність згідно із пунктом 10 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України від 17.02.2011 року за № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011 року; а також статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а не виконавчих комітетів.
Відповідно до пункту 38 цієї статті до виключної компетенції сільських рад належить надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Повноваження виконкому у галузі будівництва визначено статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функції замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспектива містобудівна діяльність; координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок, тощо.
Повноваження виконавчого комімету щодо надання дозволу на здійснення (чи відновлення) будівництва цією статтею не передбачене.
Таке право - видача дозволів на виконання будівельних робіт - відповідно до абзацу першого частини другої статті 37 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» надано відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.
Вказані норми кореспондують із абзацом другим пункту 2 та пунктом 3 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року за № 466.
Що стосується загальних зборів (сходів громадян) села Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області, які оформлені протоколом від 26 липня 2012 року і на який у своєму рішенні покликався суд першої інстанції, то такі повинні були б проведені до прийняття оскаржуваного рішення і слугувати його підставою, у відповідності з приписами статті 21 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».
Насправді, такі були проведені лише через вісім днів після прийняття цього розпорядження, але за чотири дні до засідання координаційної ради з питань будівництва об'єктів малої гідроенергетики та протипаводкового захисту, яке відбулося 30 липня 2012 року, і на якому було рекомендовано ФОП ОСОБА_2 отримати такий протокол.
Зазначене вказує на те, що протокол містить ознаки недостовірності.
Загальні збори, згідно зі статтею 1 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» - це зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.
У статті 8 цього Закону зазначено, що загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
Проте, зазначених вимог при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано не було.
Крім того, згідно зі статтями 11, 12 Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3748-XII, з розглянутих питань збори приймають рішення.
Рішення зборів приймаються більшістю голосів громадян які присутні на зборах, відкритим або таємним голосуванням. Рішення зборів підписуються головою і секретарем зборів.
За результатами зборів складається протокол, який підписується головою і секретарем зборів.
До протоколу зборів (конференції) додаються матеріали реєстрації їх учасників (список громадян, які були присутніми на зборах, із зазначенням місця їх проживання або список представників громадян відповідних територіальних утворень).
Аналізуючи вказаний протокол, необхідно зазначити, що він не відповідає зазначеним вимогам Положення, зокрема, відсутній список громадян, які були присутніми на зборах, не зазначено вид та результати голосування, протокол не підписаний секретарем зборів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення за № 49 від 18 липня 2012 року «Про надання дозволу на відновлення будівництва міні-ГЕС № 2 в селі Пробійнівка» прийняте виконавчим комітетом Пробійнівської сільської ради не в межах, визначених Конституцією та законами України повноважень, не у визначений законом спосіб та без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим його необхідно скасувати.
Що стосується покликань суду першої інстанції на неналежність позивача, який звернувся до суду без належних на те повноважень, то такі спростовуються статутними документами позивача на зверненнями громадян.
Статтею 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права й невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанову суду необхідно скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 ч.1 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу громадської організації «Екологічна громадська організаця «Врятуємо Карпати разом» задовольнити.
Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2013 року в адміністративній справі № 0903/1033/2012, провадження № 2-а/340/1/13 скасувати.
Позов громадської організації «Екологічна громадська організація «Врятуємо Карпати разом» задовольнити.
Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Пробійнівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області за № 49 від 18 липня 2012 року «Про надання дозволу на відновлення будівництва міні-ГЕС № 2 в селі Пробійнівка».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді В.Я. Макарик
Н.М. Судова-Хомюк