25 грудня 2014 року Справа № 124647/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області про зобов'язання вчинення дій, -
10 квітня 2010 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів з присвоєнням позачергового рангу при виході на пенсію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на звернення позивача до УПФ України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» відповідач відмовив у виплаті вказаної грошової допомоги на підставі того, що п. 2 ч. 1 статті 40 КЗпП України не передбачає виходу на пенсію, а тому державному службовцю не виплачується передбачена статтею 37 Закону України «Про державну службу» грошова допомога у розмірі 10 місячних окладів.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року позов задовлено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Зазначену постанову мотивовано тим, що підстава звільнення позивача не має правового значення для вирішення питання щодо виплати їй зазначеної грошової допомоги, тим більше, що формальне звільнення позивача за пунктом 2 статті 40 КЗпП України не позбавило її права на призначення та подальше отримання пенсії державного службовця.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач не має права на отримання передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу» грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки остання була звільнена не у зв'язку із виходом на пенсію, а у зв'язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з чим їй на підставі статті 44 КЗпП України належить до виплати лише вихідна допомога у розмірі не меншому середньомісячного заробітку.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Встановлено, що 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного спеціаліста відділу з призначення пенсій УПФУ в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі за станом здоров'я згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу УПФ України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі від 26 вересня 2011 року № 31-О та копією трудової книжки. При звільненні позивачу була виплачена грошова компенсація за 8 календарних днів недовикористаної відпустки та вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку.
Позивач перебуває на обліку в УПФ України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області та отримує пенсію за віком, призначену з 27 вересня 2011 року відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується довідкою УПФ України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області від 30 вересня 2011 року № 6327.
Також встановлено, що позивач зверталася до УПФ України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі із заявою щодо виплати 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», проте листом від 22 березня 2012 року № 29/К/29 її було повідомлено про відмову у виплаті такої допомоги.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Частиною 13 статті 37 вищенаведеного Закону передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу».
Встановлено, що після звільнення позивача їй призначена та виплачується пенсія відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», при цьому стаж державного службовця, з якого вирахувана пенсія, становить 19 років 3 місяці 17 днів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки вона за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набула права на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Відповідно до частини 9 статті 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
Пунктом 7 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 року № 658, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за сумлінну працю державному службовцю у разі звільнення з державної служби у зв'язку з виходом на пенсію за поданням безпосереднього керівника може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад, якщо він має найвищій ранг у відповідній категорії посад не менше двох років.
Тобто присвоєння чергового рангу поза межами відповідної категорії посад є правом керівника державного органу, а не його обов'язком, а тому підстав для задоволенні позовних вимог в цій частині немає.
У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, але вирішено не всі позовні вимоги або питання, а тому, рішення суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області задовольнити частково.
Змінити постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року в справі № 2а-1043/12, виклавши резолютивну частину постанови в наступній редакції.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області про зобов'язання вчинення дій задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей