10 грудня 2014 р. м.Львів Справа № 876/144/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
представника позивача Феделещака М.М.,
представника відповідача Ліуша Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2a-0770/2180/12 за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Дер-жавної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2012 року комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» (надалі - Підприємство) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (надалі - Ужгородська МДПІ) від 3 травня 2012 року за №№ 0001291503, № 0001301503 та 0001311503.
Позовні вимоги обґрунтовує численними порушеннями в ході проведення камеральної перевірки, за результатами якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому також не було враховано факт оскарження податкових повідомлень-рішень по платі за спеціальне використання води, що призвело до завищення розмірів нарахованих штрафних санкцій.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило Підприємство, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж обставинами, що й вимоги позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, 17 квітня 2012 року Ужгородська МДПІ, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та ст.ст.75, 76, 86 ПК України, провела камеральну перевірку Підприємства з питань своєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води, плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за період з 19.02.2012 р. по 30.03.2012 р., за результатами якої встановлено порушення Підприємством вимог п.328.4 ст.328, п.263.12 ст.263, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме: узгоджену суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ у сумі 4355,89 грн позивачем сплачено із запізненням на 39 календарних днів; плату за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 90170,22 грн сплачено із запізненням від 26 до 40 календарних днів.
За результатами перевірки складено акт від 17.04.2012 р. за № 150/15-01/03344326, на підставі чого винесено податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 р. за №№ 0001291503, 0001301503, 0001311503, якими на підставі ст.126 ПК України щодо Підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 871,18 грн, 8055,08 грн та 4989,48 грн відповідно.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що перевірка була проведена відповідачем правомірно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі самостійно визначених зобов'язань платником податків у податковій декларації, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті у межах, спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильними.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно зі статтею 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 ПК України, згідно із якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи за проведеними операціями, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.
Несвоєчасність сплати по платежах на підставі самостійно задекларованих сум відображається та формується в інформаційній базі даних органу державної податкової служби, обробка та використання інформації в якій передбачена статтею 74 ПК України та яка є необхідною для виконання інспекцією покладених на нею функції та завдань, що підтверджено статтею 71 ПК України.
Відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 року за № 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 року за № 436/6724, відомості про зарахування та повернення коштів з рахунків надаються органами Державного казначейства органам Державної податкової служби у вигляді відповідних технологічних файлів.
Як видно із матеріалів справи та заперечень відповідача, камеральна перевірка щодо дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ була проведена ним на підставі поданої Підприємством податкової звітності по даному збору та з використанням відомостей про зарахування та повернення коштів з рахунків, які надаються податковим органам органами Державного казначейства у виді відповідних технологічних файлів.
Під час перевірки банківські виписки та платіжні доручення про перерахування коштів не використовувалися.
Вказані обставини Підприємством не спростовані - не зазначено, які документи, крім податкової звітності, були використані податковим органом в ході проведення камеральної перевірки і не надано щодо цього будь-яких доказів.
Крім того, дії податкового органу щодо з'ясування в ході камеральної перевіки несвоєчасності сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання повністю узгоджуються з положеннями Примірного порядку проведення камеральних перевірок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 07.06.2011 року за № 333; листа Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 року за № 11920/7/15-0217 «Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств»; листа Державної податкової адміністрації України від 21.06.2011 року за № 17197/7/15-0617 «Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів» та листа Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 року за № 11923/7/15-0217 «Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств».
Підсумовуючи викладене, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку, що предметом камеральної перевірки є питання дотримання термінів подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання, а також своєчасність сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання.
На підтвердження такої позиції вказують також відсутність інших, передбачених законом механізмів контролю за своєчасністю сплати грошового зобов'язання, усталена судова та податкова практика.
Таким чином, у разі несвоєчасної сплати (перерахування) суб'єктом господарювання до бюджету належних сум податків (зборів), податковим органом проводиться камеральна перевірка та за її результатами складається акт, який після реєстрації його в органі державної податкової служби вручається (надсилається) для підписання платнику податків протягом трьох робочих днів.
Податковим законодавством не визначено підстав для проведення камеральних перевірок.
З огляду на зазначене, у відповідача були законні підстави для проведення камеральної перевірки з питань дотримання Підприємством встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ.
За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За результатами перевірки правильності відображення у податкових деклараціях зазначених у них показників, зокрема, податкових зобов'язань та сплату цих сум до бюджету податковий орган встановив несвоєчасну сплату Підприємством задекларовах сум по збору за спеціальне використання води та платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, що останнім не заперечується.
У зв'язку із зазначеним, відповідно до положень пункту 126.1 статті 126 ПК України та листа Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2011 року за № 17197/7/15-0617 «Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації, щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів» відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій відповідно до кількості днів прострочення, правильність якого підтверджено розрахунком цих санкцій (а.с.10).
З приводу покликання апелянта на розбіжності, які існують між розрахунками, проведеними податковим органом та Підприємством, з питання дати відображення в обліковій картці платника податків факту оскарження податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
На переконання відповідача, у разі оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання вважається неузгодженим із дати його прийняття до дня набрання судовим рішенням законної сили. Оскільки Підприємство повідомило податковий орган про оскарження податкових повідомлень-рішень ще до 03.05.2012 р., а всі штрафні санкції, нараховані відповідачем до цього часу були сплачені позивачем ще до 19.02.2012 року (дати нарахування згідно податкових розрахунків за IV квартал 2011 року), податковий орган зобов'язаний був з моменту отримання листів підприємства про оскарження податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня, 9 листопада та 8 грудня 2011 року і 27 січня та 12 березня 2012 року виключити їх з облікової картки та зарахувати сплачені суми в податкові розрахунки за вказаними обов'язковими платежами за IV квартал 2011 року, щодо яких прийняті оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі покликання безпідставними, з огляну на приписи пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.10.2010 р. за № 985 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Порядок), відповідно до якого у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.
При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.
Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.
Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).
У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Необхідно зазначити, що згідно із п.п.1.1 Порядку, цей Порядок розроблено, зокрема, й відповідно до Податкового кодексу України, тому немає підстав стверджувати, що Порядок суперечить положенням Податкового Кодексу України, зокрема й пункту 56.18 статті 56 цього Кодексу.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2a-0770/2180/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.Я.Макарик
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 15 грудня 2014 року.