18 грудня 2014 року Справа № 151266/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови,-
26 вересня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови № 28530273, винесеної 19 вересня 2011 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області в сумі 1360,00 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що постанова про накладення на позивача штрафу є безпідставною.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтовані та безпідставні.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є безпідставною та не ґрунтується на чинному законодавстві.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Встановлено, що 06 вересня 2011 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2а-4661/09, виданого 01 червня 2011 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про зобов'язання позивача провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії.
Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України).
З вищенаведеного випливає, що адміністративний позов про скасування постанови ВП № 28530237 про накладення штрафу від 19 вересня 2011 року повинен був розглядатись судом, що видав виконавчий лист, тобто Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, а не Львівським окружним адміністративним судом.
В свою чергу таке порушення означає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, а тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 5 КАС України, якою передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 06 вересня 2011 року ВП № 28530237 державним виконавцем встановлено боржнику (позивачу) строк для добровільного виконання рішення суду до 12 вересня 2011 року.
12 вересня 2011 року відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії на боржника (позивача) накладено штраф у розмірі 680,00 грн.
19 вересня 2011 року відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії на боржника (позивача) накладено штраф у розмірі 1360,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа вносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку.
Відповідно до ст.75 вищенаведеного Закону, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст.24 вищевказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Згідно ст. 89 цього ж Закону в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Як видно з матеріалів справи, боржник (він же позивач) рішення суду в частині виплати допомоги не виконав без поважних на те причин, для виконання рішення в цій частині не вчинив будь-яких дій, а лише звернувся своїм листом до відповідача.
Тому, колегія суддів вважає, що відмова позивача виконати виконавчий документ із зазначених мотивів є безпідставною та вчиненою без поважних причин.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 18, 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року в справі № 2а-10500/11/1370 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей