18 грудня 2014 р. Справа № 876/9037/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;
позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести призначення пільгової пенсії,-
29 липня 2014 року Маневицьким районним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо призначення позивачу пільгової пенсії за віком протиправними; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести позивачу призначення пільгової пенсії за віком у відповідності із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач надав управлінню Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області всі необхідні документи, які свідчать що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і дають підстави для нарахування йому пільгової пенсії за віком.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 10 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні йому пільгової пенсії відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області вирішити питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що прийнята судом першої інстанції постанова є незаконною, безпідставною та не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.
Позивач, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області № 7 від 12 червня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки він не представив управлінню первинні документи про достовірність довідки Ф-122, які підтверджують населені пункти зони відчуження та період участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 55 Закону встановлено, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше п'яти календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на десять років.
Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зразка СРСР серії НОМЕР_1, виданим Мінсільгоспрод України 24 вересня 1992 року, та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії від 23 квітня 1993 року, виданим Волинською обласною державною адміністрацією.
Трудовою книжкою НОМЕР_2 на ім'я позивача, виданою Маневицьким об'єднанням «Сільгосхімія» 07 травня 1982 року, витягом із наказу № 46 по Маневицькому ремонтно-транспортному підприємству від 11 вересня 1986 року, довідкою № 108 від 28 травня 1997 року цього ж підприємства, довідкою Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області № 144 від 17 липня 2014 року підтверджується, що позивач як водій Маневицького ремонтно-транспортного підприємства (правонаступник Маневицького об'єднання «Сільгосхімія») був відряджений з 13 по 20 вересня 1986 року в розпорядження Макарівського РАПО Київської області для перевезення жителів та їх майна із с. Опачичі Чорнобильського району Київської області, яке знаходиться в 30-ти кілометровій зоні від Чорнобильської АЕС на землі с. Козичанка Козичанської сільської ради Макарівського району Київської області і що новозбудованому населеному пункту Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 липня 1991 року присвоєно найменування село Нові Опачичі.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач працював у зоні відчуження з моменту аварії з 01 липня по 31 грудня 1986 року не менше п'яти календарних днів (з 14 по 18 вересня 1986 року) і являється особою, яка має право на призначення йому пільгової пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на десять років.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10 вересня 2014 року в справі № 164/1355/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей
Ухвалу складено в повному обсязі 22 грудня 2014 року.