22 грудня 2014 року Справа № 62019/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Обрізко І.М.,
суддів: Левицької Н.Г., Сапіги В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 09 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,-
28.11.2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку трьох мінімальних заробітних плат.
Позивач посилався на те, що він є потерпілим 2-ої категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 (трьох) мінімальних заробітних плат - евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, дана допомога у 2011 році йому виплачувалась не у повному розмірі. Просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 09 грудня 2011 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є евакуйованим із зони відчуження у 1986 році 2 категорії та перебуває на обліку у Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідним посвідченням та листом, наданим позивачу відповідачем.
Відповідно до зазначеного листа відповідача позивач у 2011 році отримав 75,00 грн., щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до абзацу сьомого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 р. № 230/96-ВР) щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Згідно з частинами п'ять і сім статті 48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, становить 75 грн. відповідно.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 і № 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку трьох мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова від 09 грудня 2011 року у справі № 2а-2334/11- без змін.
Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга