24 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом компанії «Hagworth Management Limited» до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2014 року,
У листопаді 2012 року компанія «Hagworth Management Limited» звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 25 вересня 2006 року між закритим акціонерним товариством «Агробанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток»), та ОСОБА_7 укладено договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 1 млн 308 тис. доларів США зі сплатою процентної ставки 16 % річних на строк до 24 вересня 2026 року. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між вказаними сторонами був укладений іпотечний договір від 25 вересня 2006 року, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухоме майно, а саме: незакінчене будівництвом приміщення (квартира) в блоці А, будівельний номер 2401, загальною проектною площею 256, 6 кв. м, що розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 10-3 - 17-3), за адресою: АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира) в блоці А, будівельний номер 2401, загальною проектною площею 245, 9 кв. м, що розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 17-3 - 24-3), за адресою: АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира) в блоці А, будівельний номер 2403, загальною проектною площею 329, 3 кв. м, що розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 24-3 - 9-3), за адресою: АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_7 на предмети іпотеки підтверджувалося договорами дольової участі у будівництві № 2401/А/100 - к від 12 січня 2006 року, договором дольової участі у будівництві № 2402/А/100 - к від 12 січня 2006 року, договором дольової участі у будівництві № 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року, що були укладені між іпотекодавцем та закритим акціонерним товариством «АКТА».
26 вересня 2011 року між ПАТ «Банк Восток» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ПАТ «Банк Восток» відступив право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 25 вересня 2006 року, боржником за яким був ОСОБА_7 Також 12 грудня 2011 року між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року.
1 жовтня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та компанією «Hagworth Management Limited» було укладено договір відступлення прав вимоги (цессії), за умовами якого ТОВ «Кредекс Фінанс» в повному обсязі передало компанії «Hagworth Management Limited» право вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2006 року.
На виконання вимог п. 1.5 договору від 1 жовтня 2012 року, 5 жовтня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та компанією «Hagworth Management Limited» укладено договір про відступлення права за іпотечним від 25 вересня 2006 року.
15 травня 2008 року закрите акціонерне товариство «АКТА» на виконання своїх зобов'язань за договором дольової участі № 2401/А/100 - к від 12 січня 2006 року передало, а ОСОБА_7 прийняв у власність квартиру НОМЕР_1, що знаходиться на 24 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ. В - 25, по АДРЕСА_1, фактичною площею 169,4 кв. м. У подальшому рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року № 2094 було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_7 оформлено право власності у тому числі й на квартиру НОМЕР_1, у відповідності до договорів: № 2108/А/100 - к від 11 серпня 2005 року, № 2303/А/100 - к від 5 січня 2006 року, № 2302/А/100 - к від 11 січня 2006 року, № 2301/А/100 - к, 2401/А/100 - к, 2402/А/100 - к, 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року, угодою № 1807/А/100 - к від 30 червня 2006 року, угодою від 17 березня 2008 року. На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23 вересня 2008 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 169,4 кв. м, житловою площею 152,1 кв. м, у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартира НОМЕР_1, яка складається з: 1 - житлова, 2 - санвузол.
ОСОБА_7 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 45 813 010 грн 79 коп.
У подальшому компанії «Hagworth Management Limited» стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. 26 жовтня 2012 року ОСОБА_8, який є сином померлого, подав заяву про прийняття спадщини, однак 19 квітня 2013 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, яка є колишньою дружиною померлого, та ОСОБА_10, яка є матір'ю померлого, подано заяви про відмову від спадщини ОСОБА_7
Компанії «Hagworth Management Limited» стало також відомо про те, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року, на теперішній час належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 7 жовтня 2011 року, , який був укладений з ОСОБА_5
Крім того, право власності ОСОБА_5 на квартиру за вищевказаною адресою було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 було здійснено продаж квартири, яка є предметом іпотеки та забезпечує вимоги кредитора.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 червня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року було скасовано в повному обсязі, як таке, що постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовлено ОСОБА_5 у визнанні за нею права власності на квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, ОСОБА_4, уклавши договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 7 жовтня 2011 року, набула статус іпотекодавця за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року.
Ураховуюч викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 7 жовтня 2011 року, в рахунок часткового задоволення вимог компанії «Hagworth Management Limited» щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2006 року в розмірі 45 813 010 грн 79 коп., звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за компанією «Hagworth Management Limited» за ціною 3 145 900 грн; припинити право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру; застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2011 року, зобов'язавши ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4, отримані за договором грошові кошти в розмірі 757 555 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. У рахунок часткового задоволення вимог компанії «Hagworth Management Limited» щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2006 року в розмірі 45 813 010 грн 79 коп. звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за компанією «Hagworth Management Limited» за ціною 3 145 900 грн. Визнано недійним договір купівлі - продажу квартири від 7 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь компанії «Hagworth Management Limited» квартиру АДРЕСА_1. Застосовано наслідки недійсності договору купівлі - продажу від 7 жовтня 2011 року, зобов'язавши ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 отримані за договором купівлі - продажу грошові кошти в розмірі 757 555 грн. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, прость оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову компанії «Hagworth Management Limited», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі договору відступлення права вимоги здобув право вимоги за договором про надання кредитної лінії від 25 вересня 2006 року та іпотечним договором від 25 вересня 2006 року, а вищезазначений договір про надання кредитної лінії та іпотечний договір були укладені у відповідності до норм чинного законодавства, яке діяло на момент укладання договорів. Крім того, ОСОБА_7, який був боржником за вказаним кредитним договором не виконував свої кредитні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, а також в подальшому незаконно, без згоди іпотекодержателя відчужив спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, на користь ОСОБА_5
Право власності за ОСОБА_5 на спірну квартиру визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 червня 2013 року, а в установленому законом порядку ОСОБА_5 право власності на квартиру не оформлювала та з порушенням норм чинного законодавства, без отримання згоди іпотекодержателя, вчинила правочин щодо відчуження іпотечного майна ОСОБА_4
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», у редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодавця.
У чч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у редакції від 24 січня 2006 року, визначено, що у разі переходу права власності (право господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Зважаючи на те, що п. 4.2.2.1 іпотечного договору від 7 березня 2006 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем перед іпотекодержателем основного зобов'язання та/або обов'язків, встановлених цим договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя у порядку згідно з діючим законодавством, тому висновки судів відповідають як вимогам ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», так і положенням ст. ст. 589, 590 ЦК України, зокрема, про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта